Ніка Сасс - Міст: Подарунок з минулого, Ніка Сасс

Розділ 30

- Я скучив. Дозволь показати, як сильно...- Стас підхопив Агату на руки і поніс у спальню.

 

Цього разу вони любили один одного повільно, наче розтягуючи задоволення і намагаючись закарбувати в пам’яті кожну мить. А потім лежали обидва важко дихаючи і приходячи до тями. 

- Мені завтра треба летіти. Відразу після нового року буде судовий розгляд справи. Треба все підготувати. - він пропускав між пальцями пасма її рудого волосся, поки вона лежала, поклавши голову йому на груди, слухаючи як швидко калатає його серце. Коли сенс слів чоловіка дійшов до неї, Агата трохи сіпнулась і підняла голову, щоб поглянути на нього.

-  Шкода. Даня засмутиться. - вона хотіла відсунутись, та він притис її до себе міцніше і зазирнув у очі.

- Що ти вже собі надумала? - спитав Стас, цілуючи її у скроню.

- Нічого. Зовсім. Користуюсь порадою друга і живу моментом, - відповіла вона беземоційно.

- Карамелька, - ледь не прогарчав він, нависнувши над нею. - Якщо ти думаєш, що я поїду і все закінчиться, то це не так. Ти тепер моя. Чуєш?

- Навіщо все ускладнювати? - запитала вона, дивлячись в прекрасні бурштинові очі. 

- Тому, що ти мені потрібна. - він почав вкривати поцілунками її обличчя.

- Чого ти хочеш від мене, Стасе? - вона вже задихалась від пристрасті, що знов розпалювалась між ними.

- Тебе. Всю тебе. Щоб ми були  сім’єю. І я не відступлюся, Карамелька. Тож подумай про це...

- Відносини - це не лише хімія, ти ж знаєш? - прошепотіла, коли його поцілунки спускались все нижче. - Секс нічого не вирішує. Якщо в нас не вийде, то найбільше постраждає наш син, розумієш?

- В нас вийде.

 

Прокинувшись вранці, Агата подивилась на час на телефоні і здивувалась, що друга половина ліжка була порожня. Вона підвелася з ліжка і, накинувши халатик, вийшла зі спальні. Дівчина заглянула в кімнату сина, він все ще спав, підтиснувши кулачки під щоку. Тому вона зачинила двері і пішла.

Стаса вона знайшла на кухні. Чоловік готував панкейки, які так обожнював Даня. Агата замилувалась його міцною статурою в спортивних штанях і футболці. Наче відчувши на собі її погляд, він озирнувся і на його губах заграла посмішка. Вона вирішила, що такі ось усмішки треба заборонити, адже її дихання збилося, а серце почало нестримно калатати. 

- Привіт, - промовила дівчина сівшим голосом, сідаючи на стілець.

- Привіт. - він попрямував до неї, наче хижак, що помітив свою жертву. - Хотів пиготувати сніданок у ліжко. - прошепотів чоловік, торкаючись губами мочки її вуха. Його дотик, наче наркотик потік у її вени і вона заплющила очі, не взмозі протистояти цьому тяжінню. Він на мить відійшов, щоб вимкнути плиту, а потім повернувся, всадив дівчину собі на коліна і поцілував. 

- Коли в тебе літак? - спитала Агата, розриваючи поцілунок.

- Опівдні, але треба ще заїхати в готель, зібрати речі і виписатись. - він потер перенісся, обдумуючи це і поглянув на годинник. Агата теж поглянула на стрілки.

- Тобі треба вже йти. - промовила вона тихо, забираючи пасмо волосся, що впало йому на чоло.

- Так, - простогнав він, роздратовано зкуйовджуючи волосся на потилиці. - Хотів з малим ще провести трохи часу.

- Піду його розбужу. - Агата вислизнула з його обіймів і пішла до кімнати сина.

Даня дійсно дуже засмутився через такий швидкий від’їзд тата, але намагався стримувати сльози, щоб не засмучувати батьків. Але все одно раз у раз хлюпав носиком. Вони всі разом поснідали. Агата не могла сама собі пояснити, що відчувала. Безумовно, головним почуттям був сум, але, як не соромно їй було зізнатись, було й полегшення. Їй дійсно потрібен був час, щоб обдумати пропозицію Стаса. Хоча це не було пропозицією. Він просто сказав, що хоче, щоб вони стали справжньою сім’єю. Чи хотіла вона цього? Вона мільйон разів думала про це, коли дізналась про вагітність. Мріяла про це. Але спочатку це не могло стати реальністю через шлюб, а потім ... Мабуть їй варто було ще тоді зв’язатись зі Стасом і сказати про дитину. Та тоді вона тільки почала навчатися жити власними рішеннями, і той дзвінок йому - мабуть доля хотіла їх роз’єднати так надовго. 

Агата вийшла в передпокій, коли Стас пішов вдягатися. Вона стояла і дивилась на чоловіка, якій так багато важив для неї у минулому. Зараз же вона не могла зрозуміти своїх почуттів до нього. Він був важливим через сина, вона його жадала, але вже звикла жити без нього. Впіймавши її зосереджений погляд, Стас підійшов ближче і притягнув її в свої обійми. Блакитний погляд сустрівся з бурштиновим, а тоді він поцілував її, так, що вона за мить забула де вона і хто взагалі. 

- Я розумію, що тобі не раз завдавали болю, ти розчаровувалась,  батьки погано з тобою повелись, але це не значить, що я так вчиню. - промовив він продовжуючи тримати в своїх обіймах.

- Ти не знаєш як я жила всі ці роки. Як збирала себе по шматках...- вона все ж виплуталась з його обіймів і він не став її тримати.

- Так, ти права, і маєш право бути розгубленою, не довіряти і відштовхувати від себе людей. Та чи цього ти хочеш? Ти хочеш бути сама? Знаєш, може ми знову зустрілися, тому що нам судилося бути разом? Подумай про це! - і він пішов, а Агата притулилась до дверей. По її щоках покотились сльози. Чи хотіла вона щоб він пішов? Так, мабуть, але тепер вона вже в цьому сумнівалась, адже варто було йому вийти за поріг, вона відчула тугу. Наче від неї відірвали шматок чогось важливого. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍