Ніка Сасс - Міст: Подарунок з минулого, Ніка Сасс

- Вип’ємо кави. Чи ти хочеш чогось міцнішого? Я б випив, але пам’ятаю, що ти проти кермування після алкоголю. Тому я буду тільки каву. - він говорив це, а Агата бачила як рухались напружені м’язи його щелепи та як міцно він стискає кермо.  Він був не в гуморі і винна в цьому була вона. 

Вони приїхали в невеличкий затишний ресторан в наближеному до центру районі. Інтер’єр був у зелених і сірих тонах. Світло  приглушене, а на кожному столику була запалена свічка, створюючу інтимну атмосферу. Біля столиків стояли крісла з зеленою вілюровою оббивкою. 

- Містер Ансворт, проходьте за мною. - звернулась до чоловіка хостес, тількки-но вони увійшли в залу. Дівчина провела їх до столика біля вікна.

За мить з’явився офіціант і поклав меню.

- Американо і карамельний лате. - відразу замовив Сем, навіть не відкриваючи меню.

- Десерт не бажаєте? 

- Я - ні. Агато? - подивися запитально на свою супутницю чоловік.

- Мені теж не треба. Дякую. - відповіла вона  з легкою посмішкою офіціантові.

- Я знаю, що ти хочеш мені сказати. В мене лише одне питання: був хоч один 

шанс, що у нас складеться? - запитав він, барабанячи пальцями по столу.

- Мені дуже шкода. Та я не хочу продовжувати вводити тебе в оману. Ти - чудовий, і я б залюбки з тобою дружила, але розумію, що це не те, на що ти розраховуєш, тому нам варто припинити. 

- Є хтось інший? Це через нього? - запитав він з нотками роздратування у голосі.

- Це не має значення. Я обрала себе. - вона зробила ковток кави і піднялась. - Відвезеш мене?

- Так. - він теж піднявся і, поклавши купюру на стіл, потім приобійняв її за спину та повів на вихід.  

Повернувшись додому, Агата застала цілковиту тишу. Певно Даня вже спить. Вона тихо зняла куртку і пройшла до кухні, щоб випити води. Не вмикаючи світло, вона налила склянку і стала біля вікна. Думаючи про те, що щойно вчинила, вона не була засмучена. Навпаки, вона відчула полегшення. Адже рано чи пізно це все одно б сталося. Розвернувшись, вона ледь не закричала з переляку, побачивши у одвірку сілует і впустила склянку з рук. Почувся гучний дзвін. Стас миттю увімнкув світло. Вона так поринула у свої думки, що забула про те, що чоловік мав бути ще тут. 

- Дідько! - тихо вилаялась Агата, присідаючи, щоб зібрати уламки. - Ай!

- Що? - Стас опустився поряд. - Дай подивлюся? - він схопив її руки і побачив глибокий поріз на долоні.

- Все нормально. Зараз оброблю. - вона піднялась, викинувши уламки у смітник.

- Сядь. - наказав він. - Де аптечка?

- В тій верхній шавці. - Агата указала рукою. 

Стас дістав коробку з медикаментами і присів поряд. Дуже обережно тримаючи її поранену руку, він обробляв антисептичним розчином. 

- Я забула, що ти ще тут...- промовила дівчина, дивлячись на свою руку у його руці. Там де він тримав, її руку поколювало. І мурахи бігли всім тілом, коцентруючись внизу живота. Він наклеїв пластир на рану і підняв свій погляд. В його очах було стільки всього, що Агата розгубилась і опустила погляд, дивлячись на пластир на руці. 

-  Карамелько, - промовив хрипко Стас, підіймаючи її підборіддя, щоб подивитись в блакитні очі. Провів великим пальцем по вилиці, опускаючись на нижню губу. Вона ж затамувала подих і дивилась на нього своїми небесними очима з розширеними зіницями. А тоді він не витримав і торкнувся своїми губами її губ. 

Наступні розділи будуть виходити через день. Підписуйтесь на автора і додавайте книгу до бібліотеки)

Гарного дня ♥️

Ваша Ніка ♥