Лія Серебро, Олена Арматіна - Його інвестиція. Міняю інвестора. Частина 2., Лія Серебро, Олена Арматіна

— Серйозно? А ти сама не мелькаєш? Що це за королівські привілеї в тебе раптом з’явилися?

— А ти що, медик? — відрізала вона, зсунувши брови. — Що ти можеш йому запропонувати? Оцтом його обтерти? Він не твоїх сільських методів потребує, а реальної допомоги!

Мене ніби ударили. Відчула, як напруження в мені росте, але втрималася.

— Оцет, кажеш? — я посміхнулася, відчуваючи, як у мені закипає сарказм. — Можливо, і оцет допоміг би, якби мені дозволили до нього хоча б підійти. Але ні, ти тут вирішила, що знаєш краще, що йому потрібно.

— Я знаю краще! — гаркнула Лейла, роблячи крок уперед. — Я давно поруч із ним, а ти — просто якась проїжджа. Чи ти вирішила, що вже господарка всього цього дому?

Я зробила крок назад і засміялася. Сміх був коротким, але досить гучним, щоб її це зачепило.

— Господарка? Ні, я себе такою не уявляю, — сказала я, дивлячись їй прямо в очі. — Але й ти нею не станеш. Ти господарка рівно до того моменту, поки в Еміра гарний настрій. А коли в нього поганий, ти — лише одна з тих, хто сновигає коридорами, думаючи, що щось вирішує.

Її обличчя змінилося: очі звузилися, а губи стиснулися в тонку лінію.

— Ти краще закатай губу, — відповіла вона тихо, але з такою жовчю, що навіть я трохи здивувалася. — Бо якщо він дізнається, що ти тут робиш за його спиною, то дуже швидко тебе виставить. І тоді подивимося, хто з нас залишиться в домі.

— О, ти ще і вчити мене будеш? — я схрестила руки на грудях, відчуваючи, як починаю втрачати терпіння. — Давай пригадаємо, хто тут ідеальна господарка. Амира теж була ідеальною, поки не спалилася на пару обманів. І де вона зараз? Десь далеко зі своїми дітьми, вірно? А ти думаєш, тебе це не чекає?

Її очі спалахнули, як у тигриці, але вона стрималася.

— Знаєш що, — нарешті прошипіла вона, — йди звідси. Ти тільки заважаєш.

— Я нікуди не піду, — сказала я твердо, роблячи крок уперед. — Як тільки Емір одужає, він сам вирішить, кого тут залишити, а кого виставити за двері. А ти... Ти вже давно переграєш.

Вона хотіла щось відповісти, але в цей момент двері за її спиною трохи прочинилися, і звідти виглянув один із працівників.

— Пані Лейла, потрібна ваша допомога.

Вона зупинилася, на мить оцінюючи ситуацію, а потім, кинула на мене останній погляд, повний ненависті, і зникла за дверима.