Келлі Макгонігал - Сила волі

що люди вболівають за вас і пильнують за вами, це стане ключем до успіху і мотивуватиме вас не здаватися[218].

Експеримент із силою волі: сила гордості

Використайте базову потребу людини у схваленні на повну: уявіть, як ви пишатиметеся, якщо досягнете успіху. Згадайте про когось зі свого «племені» — родича, друга, колегу, вчителя, — чия думка для вас важлива, або хто радітиме вашим успіхам. Ухвалюючи рішення, яким ви можете пишатися, розкажіть про нього всім у фейсбуці, твітері або ж просто зустріньтеся з друзями та поділіться своїми досягненнями особисто, якщо вас немає в соціальних мережах.

Сором через борги

Якщо наприкінці лекцій у нас був час, я пропонувала слухачам поділитися своїми досягненнями. Це може створити певний соціальний тиск: багато хто взагалі ніяковіє перед аудиторією, а тут я просила перед усіма студентами розповісти про своє особисте життя. Однак така форма спілкування також дає змогу відчути гордість за себе, адже багато слухачів могло поділитися своїми успіхами з аудиторією.

Якось, коли в мене було близько 150 слухачів, одна жінка заявила, що її мета — сплатити заборговані податки. Наступного тижня я запитала в студентів, чи є тут жінка, яка хотіла виплатити свої борги. Її в аудиторії не було, але двоє інших слухачів підняли руки та повідомили, що зробили перші кроки, щоб погасити податкові заборгованості. Найцікавіше те, що жоден із цих слухачів не ставив собі за мету сплатити борги. Їх надихнула та жінка — класичне зараження метою.

Але ж де поділася та жінка, що першою заявила про свій намір? То було наше останнє заняття, і я так і не дізналася. Можу лише сподіватися, що в цей час у неї була призначена зустріч у податковій службі, а не просто їй стало соромно. Це інший бік сили слова «мушу»: уявна гордість за себе перед іншими може мотивувати, ­однак у разі невдачі уявна зневага інших може взагалі відбити бажання з’являтися на публіці.

Неприйняття суспільством

Невдачі сили волі, такі як залежність, ожиріння та безгрошів’я, в сучасному суспільстві часто сприймаються негативно. Ми одразу ж робимо висновок, що людина слабка, ледача, твердоголова чи егоїстична, та переконуємо себе, що її треба присоромити й викинути з «племені». Але не всі люди можуть контролювати свої вчинки так, як ми від них цього очікуємо. Присоромлювати людину за це — не лише жорстока, а й досить підла стратегія мотивації змін. Деб Лемір, президент некомерційної Організації здорових людей будь-якої ваги, стверджує: «Якби сором був такий ефективний, товстих людей не існувало б»[219].

Дослідження свідчать, що неприйняття суспільством виснажує силу волі: наприклад, після того, як від людини відвертається суспільство,[34] їй складніше встояти перед свіжою випічкою і вона швидше покине складну справу на півдорозі. Також такі люди легше відволікаються під час виконання завдань, що потребують концентрації уваги. Дослідники з’ясували: що більшого тиску зазнають національні меншини, то слабший у них самоконтроль — саме лише нагадування про дискримінацію виснажує їхню силу волі. Щоразу, коли ми відчуваємо неприязнь чи зневажливе ставлення суспільства до себе, то ризикуємо виявити свої найгірші риси[220].

Замість того, щоб ганьбити людей за невдачі, ліпше б суспільство підтримувало їх за успіхи[221]. Хороший приклад — реалізовувана в Університеті Піттсбурга програма зниження ваги, згідно з якою її учасники повинні привести на заняття друга чи родича. Їм дають «суспільне домашнє завдання»: наприклад, упродовж тижня влаштувати спільний «здоровий» обід або підбадьорювати одне одного телефоном. Приголомшливі 66 % учасників у межах цієї програми демонстрували стабільне зниження ваги впродовж десяти місяців, порівняно з лише 24 % учасників контрольної групи, до яких не приєднався друг чи родич[222].

Експеримент із силою волі: створюємо груповий проект

Не потрібно боротися зі своїми слабкостями самотужки. У вас є друг, родич або колега, який міг би допомогти вам досягти мети? Не обов’язково мати однакову мету: спілкування та підтримка одне одного може дуже допомогти вам із самоконтролем. Якщо вас стимулює конкуренція, запросіть інших до участі в змаганні за звання найбільш вольової людини. Хто першим завершить незакінчені справи або хто зекономить найбільше грошей за місяць?

Електронне листування підтримує мету

Цього чудового листа я отримала від колишньої слухачки через кілька місяців після завершення курсу. Вона хотіла розповісти мені, що одна з імпровізованих вправ, яку вони виконували під час занять, дуже допомогла їй у досягненні мети. На останньому занятті деякі слухачі висловлювали занепокоєння, що, щойно курс скінчиться, в них зникне мотивація продовжувати працювати над собою. Лекції мають величезне соціальне значення: можливість поспілкуватися про свої досягнення, хоч би і з людиною, що сидить поруч, дуже мотивує.

Тож під час останнього заняття, коли деякі слухачі починали нер­вувати, я просила всіх обмінятися електронною поштою з незнайомою їм людиною та розповісти їй, про свої плани на наступний тиждень відповідно до своєї мети. Завданням було написати партнеру листа і спитати, чи зробив він те, що обіцяв.

Слухачка, яка написала мені через кілька місяців, зазначала: єдине, що стимулювало її в перший тиждень після закінчення курсу, — необхідність розповісти незнайомцю, чи дотримала вона слова. Це просте завдання перетворилося на справжню систему взаємної підтримки. Деякий час вони продовжували це щотижневе листування, незважаючи на те, що раніше за стінами зали взагалі не спілкувалися. Невдовзі ці зміни стали частиною її життя, і їй більше не потрібно було звітувати перед незнайомцем.

Заключне слово

Дивовижно, як сильно на наш мозок впливають цілі, переконання та дії інших людей. Коли ми спілкуємося з іншими чи просто думаємо про них, вони стають ще одним нашим «я», що бореться за самоконтроль. Але є і зворотний бік: наші власні дії впливають на вчинки безлічі інших людей, і кожне наше рішення може стати для них натхненням чи спокусою.

Стислий огляд розділу

Ідея: на самоконтроль впливає соціальний доказ, тому сила волі, як і слабкість, передається, наче вірус.

Під мікроскопом

• Ваша соціальна мережа. Чи поділяють вашу мету люди, з якими ви спілкуєтеся?

• Кого ви «віддзеркалюєте»? Спробуйте звертати увагу на кожен випадок, коли ви імітуєте поведінку іншої людини.

• Хто швидше за все може вас «інфікувати»? Хто ваші «найближчі»? Чи є якісь звички, які ви перейняли від них або ж вони від вас?

• Але, мамо, всі так роблять! Чи використовуєте ви соціальний доказ, щоб переконати себе, що ваша проблема із силою волі — не така вже й проблема?