Келлі Макгонігал - Сила волі

що вони, власне, роблять. Наприклад, студенти завищують частоту шахраювання своїми однолітками на іспитах. Як точно дізнатися, чи студент обманює? ­Запитати, чи роблять це, на його думку, одногрупники. Загроза суворого покарання чи шанси бути спійманими на гарячому в цьому разі нічого не дадуть. Якщо однокурсники думають, що їхні товариші шахраюють, студенти з відносно чесної групи починають надсилати одне одному повідомлення з відповідями під час іспиту (я сама колись заскочила учня на такому)[206].

Це явище не обмежується навчальною аудиторією. Більшість людей завищує відсоток платників податків, які недобросовісно заповнюють податкову декларацію. Це призводить до зростання реальних показників шахрайства, бо люди хочуть відповідати нормі[207]. І справа не в тім, що ми невиправні шахраї. Просто якщо людині дати точну інформацію про справжні норми, вона починає коригувати себе відповідно до них. Наприклад, якщо людям повідомляють точну статистику про чесність серед інших платників податків, ймовірність добросовісного заповнення податкової декларації зростає[208].

Під мікроскопом: але ж, мамо, так роблять усі!

Соціальний доказ може змінити людину, якщо вона впевнена, що так роблять усі. Чи переконуєте ви себе, що ваша вольова слабкість — не така вже й проблема, бо це норма? Чи нагадуєте ви собі, що в усіх людей, що вас оточують, така сама звичка? Якщо так, спробуйте спростувати ці переконання. Найкращий спосіб зробити це — подумати про людей, з якими у вас спільна мета. Знайдіть для себе нове «плем’я». Це може бути група підтримки, якісь курси, місцевий клуб за інтересами, інтернет-співтовариство або навіть передплата на журнал, що відповідає вашим інтересам. Якщо ви оточите себе людьми, які поділяють ваші переконання, останні стануть для вас нормою[209].

Сильне слово «мушу»

Уявіть захоплені погляди колишніх однокласників, якщо до зустрічі випускників ви схуднете на двадцять кілограмів. Чи це спонукає вас займатися спортом? Уявіть розчарований погляд дев’ятирічного сина, коли той побачить вас із цигаркою. Чи це допоможе вам втриматися від перекуру на роботі?

Ухвалюючи рішення, ми часто уявляємо себе об’єктом, який оцінюють інші люди. Дослідження свідчать, що це може суттєво посилити самоконтроль. Люди, які уявляють себе в момент досягнення мети, частіше досягають успіху — байдуже, чи ви кинете курити, чи станете донором крові. Уявити несхвальні погляди теж ефективно: люди частіше використовують презервативи, коли уявляють, який сором відчують, якщо інші дізнаються, що в них був незахищений секс[210].

Девід Дестено, психолог із Північно-Східного університету, переконаний, що такі соціальні емоції, як гордість і сором, швидше та цілеспрямованіше впливають на наші рішення, ніж раціональні аргументи. Дестено називає це гарячим самоконтролем. Ми звикли вважати самоконтроль тріумфом холодного розуму над гарячими поривами, але гордість та сором породжуються в емоційній частині мозку, а не в логічній префронтальній корі. Очевидно, соціальні емоції мають допомагати нам ухвалювати рішення, що забезпечуватимуть стабільну нішу в племені, — так само, як страх допомагає нам захищати себе, а злість — оборонятися. Варто лише уявити соціальне схвалення чи неприйняття — і людина починає діяти правильно.

Деякі бізнесові компанії й товариства почали експериментувати із соціальним соромом замість стандартних санкцій за протизаконну чи соціально деструктивну поведінку. Якщо вас упіймають на крадіжці в супермаркеті китайського кварталу на Мангеттені, то змусять позувати для фото разом із викраденою дрібничкою. Ваше фото красуватиметься на стіні сорому біля кас. Там буде ваше ім’я, адреса та напис «Безсовісний злодій»[211].

Коли чиказька поліція вирішила опублікувати імена та фотографії чоловіків, заарештованих за сприяння проституції, полісмени намагалися не так покарати цих чоловіків за скоєне, як викликати в них страх за спробу купити секс[212]. Захищаючи поліцію, мер Чикаго Річард Майкл Дейлі заявив під час прес-конференції: «Ми говоримо кожному, хто ступає на чиказьку землю: якщо ви знімете проститутку, вас заарештують. А коли вас заарештують, люди про це дізнаються. Ваша жінка, діти, друзі, сусіди, ваші колеги — дізнаються всі»[213]. Дослідження серед чоловічого населення Чикаго, яке полюбляє секс за гроші, показують, що така стратегія працює. Фото й ім’я, надруковані в місцевій газеті, — найсильніший демотиватор для любителів дівчат за викликом (87 % опитаних чоловіків сказали, що, перш ніж піти на це, двічі подумають). Ця стратегія навіть перевершила страх сісти за ґрати, вилучення водійського посвідчення та штраф у розмірі тисячі доларів чи й більше.[33]

Межі сорому

Перш ніж стрибати від щастя, дізнавшись про силу сорому, рекомендую згадати про ефект «якого біса». Межа між корисним для самоконтролю очікуванням негативної соціальної емоції привселюдного сорому та справжнім відчуттям сорому, що виснажує силу волі, дуже тонка. Ми постійно бачимо те саме: негативні емоції підривають силу волі, особливо коли вони обертаються соромом чи відчуттям провини. Як превентивний захід сором — може, й ефективна стратегія. Та коли справу зроблено, сором радше призведе до самознищення, аніж до самоконтролю. Наприклад, азартні гравці, яким соромно за великий програш, найімовірніше, намагатимуться «відбити» втрачене, а щоб відігратися, будуть ладні навіть влізти в борги[214].

Проте у відповідальний момент відчуття очікуваного сорому може нас підвести. Людей, які дбають про своє здоров’я, попросили уявити шоколадний торт, а потім — сором, який вони відчують, якщо з’їдять шматок. Вони були схильні відмовитися від спокуси (знову ж таки, гіпотетично). Однак коли дослідники справді поставили перед учасниками шоколадний торт, а крім того ще й пляшку води, виделку та серветку, сором мав зворотний ефект. Лише 10 % перемогли спокусу. Страх відчути сором може не дозволити зайти до кондитерської, але коли спокуса вже перед вами на столі, обіцянка винагороди сильніша за докори сумління. Щойно дофамінові нейрони вистрілюють, негативні емоції підсилюють бажання та підвищують ймовірність невдачі.

Сила гордості

Натомість гордість долає навіть очевидну спокусу: 40 % учасників, які уявили, як собою пишатимуться, якщо встоять перед тістечком, не з’їли ані шматочка. Почасти гордість допомагає, бо відвертає увагу учасників від торту — на відміну від сорому, який лише підсилює бажання очікуваної насолоди, викликаючи в учасників спокусливі думки на зразок «він такий ароматний», «це, мабуть, дуже смачно». Ще одна причина — біологічна: лабораторні дослідження доводять, що сором знижує варіабельність частоти серцевих скорочень — наш фізіологічний ресурс сили волі[215]. Натомість гордість підтримує і навіть збільшує цей ресурс[216].

Щоб гордість спрацювала, потрібно переконатися, що інші дивляться на нас, або що в нас буде можливість заявити про свої успіхи іншим. Дослідники маркетингу з’ясували, що людина з більшою ймовірністю купить овочі, коли на неї хтось дивиться[217]. Так вона покаже іншим свій альтруїзм та розважливість, адже всі ми прагнемо соціального схвалення за свої шляхетні вчинки. Без захоплених поглядів людина навряд чи зважиться на героїчний вчинок. Це дослідження дає ще одну корисну стратегію досягнення мети: демонструйте свої дії оточенню. Якщо ви будете впевнені,