Олена Домова - Чужа секретарка, Олена Домова

30

Невдовзі Катерина підійшла до свого будинку, де біля під'їзду тупцював Артем. Він зустрів подругу похмурим поглядом.

- Ти хоч колись відпочиваєш? Яка ще зустріч в суботу вранці?

- Це була не ділова зустріч, - спробувала виправдатися дівчина, але тим самим викрила себе.

- Не ділова і не з ним. Тоді з ким? - трохи розслабився та зацікавився білявий.

- Просто один хлопець набридав своїми залицяннями, ось і вирішила розставити крапки над "і".

- Що за хлопець? Ти мені про нього не розповідала.

Довелося ще й про Марка розповісти поки прогулювалися весіннім ранком.

- Це капець! Цього ще не вистачало, - лютував Артем. - Ти повинна була мені розповісти.

- Про що? Нічого ж не сталося, - знизала плечима Катруся.

- Тобто ти вважаєш, що переслідування - це нормально?

- Таке вже бувало не раз. Так, вони не з першого разу, але все ж розуміють. Чи тобі не знати?

- Сподіваюся, ти маєш рацію, - зітхнув Артем.

- Я була досить переконливою, тому впевнена, що він охолоне та більше не з'являтиметься, - дівчина все ж не розповіла про те, що під час останньої зустрічі Марк розпустив руки, а на поміч прийшов друг хлопця, в якого вона закохана. Надто вже закручено виходить. Нащо цим всім сушити другові голову?

- Ну, гаразд. Тільки пообіцяй мені, що якщо він знову з'явиться, ти мені скажеш, - напучував білявий, а Катя з готовністю кивнула.

- Обіцяю.

- Як ти загалом? - після недовгого мовчання спитав Артем.

- Не знаю. Мені здається, що мені вдалося опанувати себе. Звісно, я сумуватиму, але поки його не бачу, наче легше. Сподіваюся, що до того часу, як він повернеться все минеться.

- Він кудись поїхав? - почав дратуватися хлопець через те, що кожну нову подробицю доводиться витягувати наче лещатами.

- Швидше за все... - й Катя розповіла про те, що винуватець її сліз зараз живе та працює в іншому місті.

- Як у тебе все закручено, - тільки й зітхнув Артем.

Раптом Катерина помітила знайому Тойоту, яка поволі паркувалася біля тротуару попереду. Схоже, Катя видавала бажане за дійсність і пан Зегер ще й досі не поїхав з міста. Дівчина зупинилася та схопила друга за рукав.

- Чого? - спитав Артем, не розуміючи, чого вона раптом зупинилася.

- Ходімо в інший бік, - не зводячи погляду з автівки, потягла за рукав білявка.

Тьома не зрушив з місця, а простежив за поглядом подруги.

З Тойоти вийшов чоловік в шоколадного кольору стильній куртці та, перестрибуючи через калюжі, вийшов на тротуар. Він збирався розвернутися, щоб допомогти вийти з машини своїй супутниці, але завмер, помітивши в кількох метрах від себе біляву парочку.

Гена відразу впізнав хлопця, з яким колись вже бачив Катю. Тоді він переконав себе, що хлопець її родич, але ревнощі все одно шпигнули в грудях.

Раптом білявий, який також весь цей час на нього дивився, зухвало усміхнувся та, зробивши крок назад, обійняв дівчину за плечі. Він схилився та торкаючись губами її щоки, щось сказав. Дівчина повернула до нього своє обличчя, в цю мить здавалося, що вони зараз поцілуються.

Роздратування підкотилося під саме горло. Зегер стиснув кулаки.

Парочка рушили в його бік. Порівнявшись, Катя кивнула: "Добрий день" та пішла далі в обіймах незнайомця.

- Гено, щось сталося?

Зегер не помітив, коли поруч з'явилася Марина та взяла його за рукав. Майже так само, як Катя нещодавно тримала свого супутника.

Чоловік подивився на дівчину, потім на пару, що віддалялася.

- Ні. Ходімо.

Катя тим часом ні жива ні мертва трималася на ногах тільки тому, що за плечі її притискав Артем. Вона навіть уявити собі не могла, що зустріч з Геннадієм Анатолійовичем стане для неї таким випробуванням. Ще й Тьомчик нагодився зі своїм "ти повинна зустрітися зі своїми страхами". Та ще й, схоже, насолоджувався ситуацією, бо пустотливо посміхався, поглядаючи на неї.

Пан Зегер на привітання не відповів й взагалі відвів погляд, наче не хотів її бачити. "А це жорстоко", - промайнула думка, але Катя її відкинула. Вона вирішила, що все на краще. В неї є дружня підтримка, а хлопця вона за необхідності знайде. Дівчина обійняла друга за талію і ледь хотіла сказати слова вдячності, як той випередив її.

- А ти знаєш, я все ж таки думаю, що тобі варто про все йому розповісти.

- Я вже все тобі пояснила - насупилася Катерина. - Чому ти ніяк не вгамуєшся?

- Бо з'ясувалися нові обставини... - хитро підморгнув Артем та хотів щось ще сказати, але Катя рішуче перервала його.

- Незважаючи на жодні обставини, я цього не зроблю.

- От упертя! - Тьомчик притиснув її сильніше та скуйовдив шапку на голові.

- Що ти робиш? - пискнула Катерина й вперше за ці важкі дні розсміялася.

- Роблю тобі настрій і нерви твому коханцю, - не припиняючи знущання веселився білявий.

Вже біля самого входу до будівлі Гена почув веселий дівочий вереск. В кінці кварталу пустували двоє. Вони не звертали уваги на людей, що проходили повз, перебуваючи в своєму окремому просторі. На обличчі Зегера заграла лють, їхня радість була йому огидна.

- Ці двоє такі гарні та чарівні. Хотіла б я, щоб ми з тобою також так пустували, - Марина своїм голосом знову нагадала, де він знаходиться та з ким. Якби не це, хтозна що могло статися в наступну мить.

- Так, але у нас ще є справи, - холодно нагадав Гена, відвертаючись від ідилічної картини, та відчинив перед нареченою двері.

Жінка ще раз поглянула в бік чарівної парочки, потім, ввічливо усміхнувшись, кивнула чоловікові та зайшла у будівлю, де в них була призначена зустріч з юристом.

Почувалася при цьому Марина розчарованою. Гена знову не відреагував на її натяк проявити трішки грайливості. Зблизитися з чоловіком її підбурили згадки про їхнє безтурботне дитинство, коли маленький Генько весело пустував та чарівно по-дитячому залицявся до неї. Але дорослим він став геть інший: весь час у справах, весь час зосереджений та натягнутий як тятива. І ніяк не вдавалося його розбуркати та повернути до безтурботного стану.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍