Єфремова Анастасія - Всупереч здоровому глузду, Єфремова Анастасія

- Я зараз вийду в магазин, а ти краще подумаєш над тим, що сказала мені щойно, зрозуміла?

На повноцінну відповідь мені забракло повітря, то ж я обмежилась легким кивком.

*минуло двадцять хвилин

- Я купив нам легку вечерю. Поки ти приготуєш, я буду на другому поверсі, добре?

- Добре – й нашо я наплела йому купу бруду? Напевно воно заразне й треба швидше викинути злих, огидних тарганів зі своєї голови.

Ми під’їжджаємо до вже знайомого будинку і я відчуваю як серце починає переповнювати відчуття тепла й надії. Ні, він кохає мене і в нас все буде чудово, просто  треба зачекати.

Як ми й домовлялись, я пішла готувати вечерю. По факту вечеря складалась з овочевого салату, прошуто й пляшка вина. Так сказати готування без приготування.

Вирішила не кричати на весь дім і покликати Льошку піднявшись на другий поверх.

- Льошка, там вже все готово, ти де? – запитую я зазираючи в кімнату й не знаходжу його.

- Ліз, я у ванні, зайди

Долоньки спітніли від думки про те, що він там зовсім голий, фантазія домалювала його гарне тіло. На ватних ногах я все ж таки подолала шлях до необхідних дверей. Відчиняю і…

- Заходь, я набрав для тебе ванну, аби ти змогла розслабитись – хм, взагалі то я не це хотіла побачити – Ти чого застила? Щось не так? В тебе критичні дні?

- Ні, в мене їх нема

- Ну тоді роздягайся і насолоджуйся теплою водичкою

- А ти що будеш робити?

- Я піду вниз і розпалю камін. Все, давай – каже Льоша заштовхуючи мене у ванну кімнату й полишаючи в ту ж мить на самоті.

Ні, ну а на що ти очікувала? Сама нагримала на нього взагалі не за діло, а тепер обурюєшся, що за тебе турбуються? Зовсім вже погана…

Скидаю одяг і занурююсь у воду. Ванна величезна, в ній напевно могли б поміститись двоє. Ну звісно Ліза, кажу собі ледве не б’ючи по лобу. В нього є дружина з якою вони не один раз плавали в цій ванні. Боже, ну нащо мозок видає ці рандомні думки від яких гидко. Так, треба перемикнутися і відволіктись, та в голові все одно спливають картинки їх вдвох, поряд, разом.

Вир думок припиняється з відкриттям дверей.

- Ти вже розтопив камін?

- Так й дуже хотів спитати дозволу доєднатись до тебе.

- В цю ванну?

- А тобі хочеться в іншу?

- Залазь - кажу чоловіку й відвертаюсь на той момент, коли він роздягається.

Сідає ззаду мене і в думках відразу починають вимальовуватись картинка з романтичних фільмів.

Льоша обіймає мене за талію і притягує до себе. Я відчуваю його теплий подих в себе на маківці й просто розслабляюсь повністю віддаючись йому.

- Я тебе кохаю – долина до мого вуха

- І я тебе. В мене є питання, але мені стидно його задати.

- Кажи – теплим, сповненим ніжності голосом каже Льоша.

- Ти сидів тут з Машею? – відсторонююсь й прикриваю обличчя руками

- Конкретно в цій ванні – ні. Ліз – каже Льоша і повертає мене назад у своє тепло – мені продати цю дачу, аби ти не думала стільки дурниць?

- Але ж це не дурниця!

- Це минуле, яке є у будь-якої людини й мені за моє не соромно. Ти – майбутнє й тримай це в голові. Що сьогодні відбулось? – запитує чоловік і накручує прядку мого волосся на палець

- Мене дуже сильно образила мати. Льош, я для неї майже повія.

- Не приймай ці дурниці близько до серця. Якщо не хочеш повертатись до дому, то ми можемо поки що пожити тут вдвох. Але я повинен навідувати доньку, тому буду від’їжджати на кілька годин.

- Якщо я так зроблю, то назад дороги не буде. Вона мене не прийме більше. Льош, в мене крім матері нікого нема.

- В тебе є я, то ж подумай над моєю пропозицією, поки я піду вниз. Чекаю на тебе у вітальні – каже Льоша й наостанок цілує в шию від чого тілом повзуть мурахи.

Закінчивши водні процедури й накинувши шовковий халат, я спускаюсь до коханого. Він сидить на кріслі біля каміна, не зводячи погляд з вогню.

Підходжу до нього на почіпках, намагаючись не відволікти від думок і шепочу на вухо:

- Я подумала

Він трішки повертає голову й пропалює мене поглядом

- Й що ти вирішила? – теж пошепки відповідаючи

Не знаю звідки в мені взялась та мужність. Я обійшла крісло й вмостилась на нього. Потягнулась в обіймах до вушка

- Я згодна – й опустившись нижче поцілувала в шию.

Вже наступної миті я сиділа зверху поки його гарячі руки нишпорили моїм тілом, мені залишалось насолоджуватись моментом єднання.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно