Джулія Рейвен - Секс-сусід напрокат, Джулія Рейвен

Можливо, доля і справді тепер повернулася до мене передом і в моєму житті настала біла смуга.

— Ну то що там із кавою? — поцікавилася, щоб приховати свій стан. Засмикалася на шкіряному сидінні і показним сарказмом промовила: — Чи мені, голій, ще довго чекати на твій майстер-клас?

Серйозний погляд сусіда змінився на звичне кокетство. Він голосно гмикнув.

— Зараз все буде, — Руслан по-дружньому цмокнув мене в ніс і взяв турку з плити. Швидко сполоснув її і з виглядом досвідченого бариста промовив: — Єдине, за що я вдячний батькові — офігенний рецепт найсмачнішої кави, — сусід трохи поник у настрої, але потім швидко повернув собі безтурботний вигляд.

— І що ж там за такий рецепт? — швидко змінила тему та посміхнулася куточками губ, намагаючись не зачепити душевні рани Руслана. Адже я бачила, як складно і боляче дається йому тема батьків. І найменше я хотіла копатися без дозволу в його минулому.

— Спочатку кидаємо на дно тростинний цукор, — сусід вивіреними рухами закинув у мідний посуд солодкий кубик, — чекаємо, поки карамелізується, — аромат смаженого цукру наповнив кухню, і я кілька разів втягла носом приємний запах. — Тепер столову ложку твоєї улюбленої кави, — Руслан дістав бляшанку з меленою арабікою і одразу засипав у турку потрібну кількість, — а потім склянку холодної води. Трохи кориці, — він ретельно перемішав чайною ложечкою отриману рідину. — Чекаємо, поки закипить, — зі знанням справи прокоментував сусід, — і вуаля! — він розлив по двох чашках зварену каву з густою пінкою. — Скуштуй і насолоджуйся, — простяг мені порцеляновий посуд із прозорим серпанком.

— Дякую, — зробила я перший ковток, мружачись як кішка від сметанки. Боже, як же смачно. Руслан мав рацію — це найкраща кава в моєму житті. Що він там казав треба? Кубик тростинного цукру, столова ложка кави, кориця… чи не потрібно кориці?

Сама не помітила, як пальці сусіда торкнулися моєї щоки, повільно окреслили губи.

— Гарна ти, — фраза, яка блискавично вибила все повітря з моїх легень, і я, мов викинута на суходіл риба, тільки мовчки відкривала рота.

— Ем… дякую, — я почервоніла до кінчиків пальців, — дякую, і за каву, і за комплімент.

Мені б прикритись по-хорошому, а не світити телесами перед Русланом. Але чи то ще здоровий глузд остаточно не повернувся з верхніх полиць свідомості, чи то я ніколи не відрізнялася тією самою розсудливістю. Але я, не соромлячись присутності сусіда, продовжувала сидіти голою попою на барному стільці і пити ароматний напій. Соски зрадливо загострилися від недавніх спогадів, пульс пустився в танок під пильним поглядом сусіда.

— Хочу тебе, — ще одна фраза, і я мало не забула, як дихати. — Ахуєнна ти, Тань, — гарячий шепіт обпікав мені вуха, а чоловічі руки знову безпардонно ковзали по моєму тілу.

— І я… і я тебе хочу, — прикусила губу, викликаючи у Руслана абсолютне заціпеніння.

Ганебно? Безглуздо? Можливо. Але я сказала те, що відчувала. Зараз. З ним. Що буде завтра мене абсолютно не хвилювало.

Хотілося прикрити очі і помуркотіти біля його ніг, але залишки гордості не дозволили мені цього зробити. Сусід із задоволеною усмішкою вихопив із моїх рук маленьку чашку і з силою викинув її в раковину.

— Що ти робиш? — здивовано провела поглядом білу ємність. Руслан, мабуть, через збудження вирішив перебити весь мій посуд. Але це аж надто. — Руслане, якщо ти ще хоч щось розіб'єш на моїй кухні… — не домовила. Мій обурений писк потонув під натиском жорстких губ.

— Ти мене хочеш, я тебе хочу, — безкомпромісно заявив сусід, трохи відсторонюючись, — так, Таню?

— Мгу, — видавила з себе, гублячись у вирі янтарних очей. — Так, Руслане, все правильно, — закивала, як китайський бовванчик. Підборіддя спалахнуло від жару його пальців, перш ніж сусід змусив дивитися йому в обличчя.

— Тоді до біса каву, — голос Руслана низький, гортанний. Секунда і його пальці вже біля мого вологого лона. Ще одна секунда і вони увійшли до моєї тугої плоті. Настільки глибоко, що тонули в моїй власній змазці, і наповнювали мене позамежними відчуттями. Зводили з розуму. Підкидали в небо зовсім незвіданих мені почуттів і повертали назад.

— До біса… до біса каву, — повторила і затнулася, коли сильні чоловічі пальці з натиском почали пестити мій клітор. Круговими рухами терзали чуттєвий горбок і входили у вологе лоно.

Ловила сухими губами повітря, мозок працював у зворотному напрямку, не дозволяючи мені встигнути за такою хтивою реальністю. За реальністю, в якій Руслан нахабно трахав мене пальцями і губами прокладав доріжку з поцілунків на шиї.

Господи, що він виробляє? Я плавилася під умілими пестощами. Стогнала і вигиналася від рухів сусіда.

Мамцю… Це сон… сон… не може бути так добре…

Ох, цей зухвалий сусід... Сусід і його непохитна впевненість зводили з розуму. З'їдали живцем, через що я втрачала здатність дихати. Ні. Не так. Я втратила себе давно. У глибині його карих очей.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно