Ю. Несбе - Поліція

вбивці подібний до почерку вбивці з Тріванна. Але нині найважливішим для нас є те, що це вбивство не розкрите. І що його скоїли сімнадцятого березня.

У кімнаті запала така тиша, що стало чутно гучні радісні крики, що долинали з шкільного двору недалеко від лісу.

Першим заговорив Бйорн:

— Це ж за чотири дні!

— Так, — сказала Катрина. — Отже, Харрі, ця хвора людина, запропонував нам улаштувати пастку?

Беата кивнула.

Катрина повільно похитала головою:

— Чому ніхто з нас не додумався до цього раніше?

— Бо ніхто з нас не збагнув, як саме вбивця заманює жертв на місця злочинів, — сказав Столе.

— Не виключено, що Харрі помиляється, — мовила Беата. — І стосовно того, як це відбувається, і щодо того, що саме на цьому місці станеться наступний злочин. З моменту першого вбивства поліцейського вже минуло кілька дат здійснення нерозкритих вбивств у Східній Норвегії, і нічого не сталося.

— Але, — відповів Столе, — Харрі побачив схожість між Пильщиком та іншими вбивствами. Контрольоване планування в поєднанні з очевидно неконтрольованою жорстокістю.

— Він назвав це інтуїцією, — сказала Беата. — Але він вважає…

— Аналіз, заснований на неструктурованих фактах, — увірвала її Катрина. — Відомий також як «метод Харрі».

— Значить, він вважає, що це станеться через чотири дні, — заговорив Бйорн.

— Так, — відповіла Беата. — І він зробив ще одне припущення. Він, як і Столе, вказав на те, що останнє вбивство стало більше схожим на попереднє, адже вбивця навіть всадовив жертву в автомобіль і зіпхнув у прірву. Вбивця продовжуватиме удосконалюватися в наслідуванні первинних убивств. І наступним логічним кроком буде вибір такого самого знаряддя вбивства.

— Ножівки, — вимовила Катрина, затамувавши подих.

— Це буде типовим учинком серійного вбивці, схильного до нарцисизму, — зауважив Столе.

— І Харрі впевнений, що це станеться тут? — запитав Бйорн, озираючись навсібіч з гримасою на обличчі.

— Насправді саме в цьому він найбільше сумнівається, — відповіла Беата. — До інших місць злочинів у вбивці був вільний доступ. Цей же будинок багато років простояв порожнім, бо ніхто не хоче жити там, де побував Пильщик. Але, не дивлячись ні на що, будинок замкнений. Будка лижного підйомника в Триванні теж, звичайно, була замкнена, але навколо цього будинку живуть сусіди. Заманити поліцейського сюди — набагато більший ризик. Тому Харрі вважає, що вбивця може змінити модель поведінки і заманити жертву в інше місце. Але ми влаштуємо пастку катові поліцейських тут і подивимося, чи зателефонує він.

Виникла невелика пауза, поки всі обмірковували той факт, що Беата щойно скористалася виразом, який отримав убивця від преси: «кат поліцейських».

— А жертва? — запитала Катрина.

— Вона у мене тут, — відповіла Беата, поплескавши по сумці. — Тут усі, хто працював зі справою Пильщика. Їм буде дано вказівку сидіти вдома з включеними телефонами. Той, кому подзвонять, повинен зберігати незворушність і підтвердити, що приїде. Після цього він має подзвонити в оперативний центр, повідомити, куди йому велено з’явитися, і тоді ми починаємо операцію. Якщо буде вибраний не Берг, а інше місце, ми просто перенаправимо туди «Дельту».

— Отже, поліцейський має лишатися незрушним, коли йому подзвонить убивця і попросить про зустріч? — сказав Бйорн. — Не знаю, чи вистачить у мене акторського таланту для виконання цього пункту.

— Цій людині не обов’язково приховувати збудження, — відповів Столе. — Навпаки, підозрілим може здатися те, що у поліцейського не затремтить голос після отримання повідомлення про вбивство колеги.

— А ось мене більше турбує «Дельта» й оперативний центр, — зауважила Катрина.

— Так, я знаю, — відповіла Беата. — Апарат занадто великий, щоб провести операцію таємно від Бельмана і великої слідчої групи. Хаген поінформує Бельмана, як то кажуть.

— І що буде з нашою групою, коли він про це дізнається?

— Якщо це дасть нам можливість просунутися в розслідуванні, то твоє питання відійде на другий план, Катрино. — Беата нетерпляче посмикала за сережку з форменого ґудзика. — Давайте вимітатися звідси. Нам не варто стирчати в усіх на очах. І не залишайте тут нічого.

Катрина зробила крок до дверей, але раптом застигла на місці.

— Що з тобою? — запитав Столе.

— Ви що, не чули? — прошепотіла вона.

— Що?

Вона підняла ногу і, примружившись, подивилася на Бйорна:

— Хрускіт.

Беата розсміялася своїм несподівано легким світлим сміхом, а виходець із Скреї, скрушно зітхнувши, витяг аркуш з блокнота і знову всівся навпочіпки.

— Гей, люди! — сказав він.

— Що?

— Це не крихти. — Він нагнувся вперед і заглянув під обідній стіл. — Стара жуйка. Вона приклеєна до нижньої поверхні столу. Мій аналіз показує, що вона висохла і шматочки її відвалилися і впали.

— Може, її жував убивця, — припустив Столе позіхаючи. — Люди приклеюють жуйки під сидінням у кінотеатрах і автобусах, але не під власний стіл.

— Цікава теорія, — сказав Бйорн, роздивляючись шматочок на світло. — Може, ми і змогли б виділити ДНК із слини, у такій жуйці вона тримається місяцями. Але ця повністю висохла.

— Ну ж бо, Шерлоку, — усміхнулася Катрина. — Пожуй трохи і скажи нам, якої фірми…

— Гей, ви, припиніть, — увірвала їхні жарти Беата. — Ходімо.

Арнольд Фолкестад поставив чашку чаю на стіл, подивився на Харрі і почухав руду бороду. Харрі бачив, як він витрушував з неї хвойні голки, коли прибув на роботу. Він приїхав на велосипеді зі свого маленького будиночка, що знаходився десь у лісі, але водночас неподалік центру міста. Арнольд ясно дав зрозуміти, що колеги, які через його довгу бороду, велосипед і будиночок у лісі приклеїли до нього ярлик прогресивного борця за довкілля, помиляються. Він був просто дивним відлюдьком, який обожнював тишу.

— Ти повинен попросити її тримати дистанцію, — сказав Арнольд тихо, щоб ніхто інший в їдальні не почув його.

— Я хотів попрохати тебе сказати це їй, — відповів Харрі. — Тоді це подіє краще.

Він не міг підібрати слова. Ще не намацав таке. Може, воно десь між «коректно» і «найменш вразливо для всіх».

— Невже Харрі Холе злякався маленької дівчинки, яка платонічно закохалася у свого викладача? — засміявся Арнольд Фолкестад.

— Коректніше і найменш вразливо для всіх.

— З цим ти повинен розібратися сам, Харрі. Дивися, он вона стовбичить, — Арнольд кивнув на площу за вікном їдальні.

Сільє Гравсенг стояла оддалік групи студентів, які реготали, мабуть, над якимось жартом. Вона дивилася на небо, стежила за чимось очима.

Харрі зітхнув:

— Може, почекати ще трохи… За даними статистики, такі фантазії про викладачів згодом минаються стовідсотково.

— До речі, про статистику, — сказав Фолкестад. — Я чув, що пацієнт, якого Хаген охороняв у Державній лікарні, помер природним чином.

— Так вони твердять.

— У ФБР зібрали статистику із цього приводу. Вони узяли всі випадки, коли головний свідок звинувачення помер за проміжок часу між тим,