Олександр Олесь - З неопублікованого, Олександр Олесь

Як крижаний бескет стою...; В час смеркання, в час вмирання... (№ 97).

Пісня - се туга кохання...; Три старці до мене прийшли…; Назустріч сонцю золотому…; Накладали їй полуду... (№ 92).

На вулиці (№ 82).

З ланів життя в провалля смерті йти…; Мовчать уста, хоч серце б'ється... (№ 968).

Душно! Повітря!.. Вікна розчиніть...; Дим, огонь, ридання, крики… (№ 330).

На волі раб! Живи, твори! (№ 90).

Віють крила наді мною... (№ 283).

Не словами, не плачем... (№ 492).

Не вам вести його, коли він став на ноги... (№ 468).

Золоті прекрасні мрії... (№ 361).

Гриміть, ревіть, громи, гармати... (№ 311).

Я пішов в шовкове поле... (№ 425).

В сю ніч ви камінь одвалили... (№ 265).

З моєю мрією ясною... (№ 349).

Який блискучий, дивний ранок... (№ 747).

Боже, що ранок і день посилаєш... (№ 247).

О, де ви, ті, що нам вінки сплітали... (№ 519).

На рівнинах Білорусі... (№ 447).

Знов душать нас, товариш, брат... (№ 358).

Дайте терпіння! (№ 469).

Щасливі ми! Сучасники мої... (№ 700).

Хто на варті, на сторожі... (№ 681).

Гей, вперед! Крізь ліс дубовий... (№ 303).

 

1918

 

Не боюсь я зимою тебе, не боюсь…; В проміннях сонця вранці, літом…; Ти прийдеш знов, моє сумління...; Жартуй, оточена юрбою…; До досвіта я встаю...; Нехай сліпими табунами... (№ 97).

Гей, Семени, Петьки, Грішки!..; Сумую... безмежно... лелію... люблю…; Коли приходила весна в наш край (№ 95).

Коли б я міг в сю мить співати…; Як осінній листок, моя бідна душа…; Весна прийшла і повідь спала...; Влетіли в серденько моє...; Усе: моя душа, і кров, і мозок... (№ 970).

Радість життя в моїм серці співає...; Ще зійде сонце, і не в червоних шатах...; Ліси тернові, яри і кручі... (№ 577).

До мене смуток знов прийшов... (№ 92).

Прийми мене, весно рожева... (№ 570).

Покинь, мій синочку, ридати... (№ 563).

Дух наш пречистий, дух наш народний... (№ 757).

Ти жила в моїй уяві... (№ 638).

Душа її - пустеля сіра... (№ 329).

Замовкло щебетання... (№ 345).

Очі моєї русалки... (№ 94).

Хоч в грудях повно почуття... (№ 674).

Над трупами в'ються круки... (№ 458).

Ті пісні, що я співаю... (№ 645).

Не дурно плакав я в пустелі... (№ 479).

Огонь і сміх, і крики в хаті... (№ 534).

Ти заходиш сонцем... (№ 637).

Д. Марковичу (№ 418).

Сумно мені, сумно! (№ 615).

Хай дня не видно з-за туману... (№ 666).

Мовчу! Рука моя дрижить... (№ 432).

 

1919

 

М. Вороному (№ 293).

Здавалося б, з одних негод... (№ 353).

Ми довго бились в обіймах чаду... (№ 100).

 

 

 

 

 

________________

 

Олександр Олесь

 

З НЕОПУБЛІКОВАНОГО

 

310

 

 

 

Друкований текст для вичитування взято з:

Олександр Олесь. Твори в 2-х томах. Київ, «Дніпро», 1990.

 

т. 1: Поетичні твори. Лірика. Поза збірками. З неопублікованого. Сатира.

 

 

ISBN 5-308-00322-Х (т. 1)

ISBN 5-308-00537

 

 

Відмінна якість:

електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!

 

 

© Оцифрування, вичитування, правка, форматування і оформлення: OpenBook, 2018

 

© Електронна бібліотека класики української та світової літератури «Відкрита книга»

 

2018

1 - Грабіжник.

2 - Церера - у римській міфології богиня землеробства і родючості.

3 - Еол - у грецькій міфології володар вітрів.

4 - Гора на Гуцульщині - Авт.