Рита Адлер - Між полум’ям і тінню, Рита Адлер

— Акане?! — Кейдзо.

Його погляд ковзнув по мені — я в фаті, у діадемі, в обіймах дракона.

Я побачила, як усе його обличчя спалахнуло.

— То ти… — його голос зламався. — Ти обрала розкіш?

Я кліпнула, як прокинулася остаточно. Мої пальці торкнулися фати.

— Ні… — прошепотіла я, але він уже розвернувся, тінь блискавки на обличчі.

Я не встигла сказати нічого. Ще шукала погляд Кейдзо, ще хотіла вигукнути: "Це не те, що ти думаєш!" — коли з-за його спини з’явилася вона.

Ран.

Вона йшла, розмірено, немов господиня на власному весіллі, а не зміюка, що руйнувала все, що мені було дороге. Її очі блищали тріумфом, а на вустах грала усмішка переможниці.

— Ш-ш-ш... — прошепотіла вона, торкаючись плеча Кейдзо. — Навіщо слова, якщо є магія?

Я бачила, як він здригнувся, як його очі на мить затуманились — чи то від закляття, чи від зради. Ран обійняла його за стан, щільно, володіюче, і він не відсторонився.

— Тепер ми будемо разом, — шепотіла вона йому в саме вухо, і Кейдзо… Кейдзо не заперечив.

Його руки лягли їй на талію.

Я дивилася, як вони обіймаються. І щось у мені… зламалося. Впало, розбилося й відлунням прокотилося крізь мої ребра.

У ту ж мить Йосемару кинув мені під ноги оберемок білих квітів — пелюстки розлетілися на моїй сіро-сукні, мов сніг на вугіллі.

— Ти прекрасна навіть у цьому, — сказав він низьким голосом, і щось у його тоні було таке, чого я давно не чула: захоплення. Ніжність. Бажання.

Я подивилась на Кейдзо — його очі були затуманені, в руках Ран він виглядав далеким, чужим. Але її очі гарячково блищали й незмигно дивилися на ... Йосемару? А з уст лисиці почула подих:

- Саме такий чоловік мені потрібен.

І тоді я зробила це.

Я схилилась до Йосемару й поцілувала його.

По-справжньому. Не як дівчина, яку несуть у мріях, а як жінка, яка сама робить свій вибір — нехай і з люті, з болю, з розпачу.

Йосемару застиг — а потім засміявся, захоплено, як хлопець, що виграв битву.

- Ось цього мені й було потрібно! - вигукнув він, а потім...

Він відштовхнув мене, і в тій же миті його тіло змінилося — знову дракон, темний, могутній, із крилами, що розрубали небо.

Ран відчайдушно заверещала, відштовхнула Кейдзо та кинулася вперед.

А я лише встигла побачити, як із мого волосся спадає фата.

Вона опустилась на землю, її на льоту підхопила Ран, й, одівши на голову, підхопивши букет з-під моїх ніг, опинилася між могутніми крилами дракона, тримаючись рукою за його гребінь. Йосемару стогнав від втіхи.

Моя суперниця у шовковому платті, яке ще зовсім недавно було моїм, із пишними трояндами, у фаті, яку приніс цей самий чоловік -  і у його обіймах!

Як це гидко...

Я кинулася мерщій до Кейдзо та обняла його.

- Нехай ця сукня сіра, - шепотіла я, ніжно пестячи його волосся, - але вона від тебе. 

Я поцілувала його в вуста - і чари поступово зникали, він немовби вперше бачив мене, торкався мого обличчя.

У цей же час Ран злітала в небеса, у лапах того, кого ще вчора вона не знала.

Бо вона вибрала багатство та розкіш.

Я ж - любов!