Немеш Іван - Світ Звіролісу, Немеш Іван

— Справжній лідер не сіє страх, Нероне. Він об’єднує.

Нерон засміявся, різко і з гіркотою. Його обличчя напружилося, і він, здавалось, ось-ось вибухне. Але раптом він замовк, опустив голову, ніби розмірковуючи.

Звірі, і хижаки, і травоїдні, напружено спостерігали за ним. Здавалося, світ завмер в очікуванні його рішення.

Несподівано він підняв голову і кинув блискавичний погляд на Мілу. Його посмішка була холодною.

— Ти думаєш, що виграла? — запитав він, його голос став тихим, але повним отрути. — Але гра тільки починається.

І раптом він вийняв із кишені маленький ріг із вигравіруваними символами й підніс його до губ. Усі завмерли, коли він дмухнув у ріг. Глибокий, пронизливий звук прокотився через ліс, змушуючи навіть найсміливіших звірів здригнутися.

— Що ти наробив?! — вигукнула Міла, кинувшись уперед, але було пізно.

Ліс ожив. Здалеку пролунали ревіння й тупіт сотень лап. Це були ті, кого Нерон тримав у резерві, приховані війська, готові вступити в бій за першим його сигналом.

Багряник схопив Мілу за руку, відтягуючи назад:

— Ми повинні відійти! Це пастка!

Лось встав між ними та Нероном, його роги блищали в світлі місяця:

— Я залишуся. Треба стримати їх хоча б на трохи.

Міла подивилася на нього, її очі наповнилися тривогою:

— Ти не зможеш протистояти їм самотужки!

Лось кивнув:

— Але я виграю для вас час. Іноді цього достатньо.

Звірі почали розбігатися, готуючись до того, що мало статися. Міла, разом із Багряником і кількома іншими звірами, побігла вглиб лісу, залишивши поле, де Нерон стояв з лиховісною посмішкою.