Хелена Хайд - Проклятий ректор і я, або Караоке в крижаній академії, Хелена Хайд

Ось, є! Жан де Шатопер, головний архітектор, який проектував цей замок. Помер у ньому ж 6 серпня 1955 року. Через три дні після того, як було зроблено останній запис у цьому щоденнику. Щоденник, написаний французькою.

Збіги?

Дуже сумніваюся!

Жадібно схопивши щоденник у оберемок — ніби боялася, що він зникне, випусти я його з рук, — я продовжила обшукувати шухляди.

Четверта знизу — теж нічого.

Остання знизу…

А це що таке?

Маленька тверда сіра пластина. Схожа на чорно-білу фотографію, тільки зображення трохи дивне… якоюсь мірою реальніше, але якщо не тримати його під певним кутом — бачиш негатив. Здається, це називається даггеротипом? Що тут зображено...

Підігнавши ближче світловий пульсар, я почала крутити пластину, намагаючись зловити і утримати кут, під яким зображення було б позитивним, а не негативним… Є, вийшло!

...Тут була зображена жінка. Молода жінка в вінтажній сукні. З пишним білявим волоссям, зібраним у красиву зачіску. І з обличчям, яке належало мені.

А поряд з цією жінкою, ніжно обіймаючи її тендітні плечі, стояв Мирослав Поплавленс.