Анна Авілова - Срібне яблуко, Анна Авілова

Видно було, що для всіх жінок це стало несподіваною інформацією. Тобто Касандра справді єдина леді, яка по-справжньому близька королю. І як всі ці жінки могли говорити, що люблять його, якщо зовсім його не знають?

- Ви так чекаєте дня оголошення нареченої, - звернулася Джейн до "найрозумнішої", - напевно, ви уявляли собі й ваше весілля? — Джейн, яка прослухала багато обговорень весілля Сари та Рона, цікаво було дізнатися, як же проходять весілля шляхетних дам і вельмож.

— Звичайно, уявляла, — обізвалась дівчина, — все буде оформлено в моєму улюбленому помаранчевому кольорі.

Касандра слухала дівчину з ледве помітною усмішкою і навіть не вступала в розмову, мабуть, чудово усвідомлюючи, що ”Найрозумніша” не має жодних шансів, тому й не заважала її мріям.

— А якщо король захоче оформити весілля у своєму улюбленому кольорі? Чи йому теж подобається помаранчевий? - Запитала Джейн.

"Найрозумніша" забарилася з відповіддю. Усі жінки відклали вишивання.

- Я ... не знаю, який колір йому подобається.

Касандра знову не стала нічого говорити.

— Тоді ви зможете прикрасити весілля в стилі того, що йому подобається.

— Тоді ми прикрасимо все вітражами! — вона радісно ляснула в долоні. — Адже він їх любить, як сьогодні з'ясувалося.

- Гарна ідея, - Джейн не могла не відмітити, що ця дівчина швидко схоплює.

- Може щось ще?

— Ну, я думаю, весілля королів завжди відбуваються в одному стилі – розкішному. Можна додати більше золота, адже його руки золоті! — весело протараторила дівчина, радіючи своїй ще одній геніальній ідеї.

- Так, а ще можна прикрасити все блакитним, адже в нього очі блакитного кольору, - сказала Джейн, вже відверто знущаючись з "Найрозумнішої".

Касандра посміхнулася краєчком губ і подивилася на Джейн. Майбутня наречена короля (і в цьому Джейн вже не сумнівалася) чудово зрозуміла, що вона просто сміється з того, як мало закохані в короля леді знають про нього. Інші ж жінки навпаки, прийняли все за чисту монету і схвально закивали головами словам Джейн.

Навдивовижу, ніхто з дам зовсім не знає людину, якою вони не раз захоплювалися по кілька годин. Хоча, що Джейн дивує? У її світі фанати часто закохані у своїх кумирів, навіть коли  незнайомі з ними. Але це все одно не одне й те саме. Чи можна стверджувати, що хоч одна з них любить короля по-справжньому і якщо завтра він втратить свої силу й владу, все одно залишиться з ним?

Джейн повернулася до своєї кімнати та застала там Мелісу. Вони випили чай, і Меліса вголос почитала Джейн книгу про створення тартул. Джейн слухала і весь час дивилася на вітражі, згадувала Едмунда, щасливого та здорового. Вона згадала виснажене, біле обличчя Фелікса і ту історію, розказану їй Трістаном про втрачену сім'ю, втрачене дитинство короля. Джейн всією душею спробувала уявити себе на його місці, і усвідомити весь тягар його життя. Одинокість. Для неї це завжди було найстрашнішим. І навіть не знаєш, що гірше: справді бути самотнім чи почуватися таким серед цілого натовпу. Фелікс закритий для навколишнього світу, і він міг би зробити все: вилікувати людей сірого будинку, відновити землю. Він просто не знає для чого це робити, чи для кого. Мабуть, він давно втратив цю нитку, втратив цей сенс.

- Мелісо, - перебила Джейн читання дівчини, - я чула, лілові краби водяться на великій глибині. Як рибалки їх ловлять?

— Леді Джейн, я не дуже обізнана в цьому питанні, але здається, король дає їм якийсь предмет, що дозволяє довго дихати під водою. Як їх здобували раніше до появи Батька, я не знаю. Але якщо вам дуже потрібно знати, я дізнаюся.

- Ні-ні, нічого не потрібно Меліса. Я уважно слухаю твоє читання, вибач, що перебила.

Дівчина знову занурилася в книгу. Джейн ні слова з її вуст не чула, бо відпливла в безодню своїх думок. Вона не була найкращим плавцем у світі, але плавала та пірнала дуже добре. Вона не знає глибини тутешнього моря, його простори та чи живе в його глибинах той страшний величезний спрут. Та й взагалі вся витівка, що прийшла їй у голову, здавалася шаленою і неможливою для виконання. Але це її шанс. Вона має спробувати. Хоча б спробувати. Фелікс повинен згадати, що він мав сім'ю, в якій він не був самотній. Може, побачивши дорогу для себе річ – кулон матері – він скине свою броню та відкриється світові. І трошки, зовсім трохи Джейн сподівалася, що її вчинок зворушить короля, і він відправить її додому.

* * *

    Король підвівся з-за столу, мріючи тільки про одне: довгий і міцний сон. Його фізичний стан став трохи кращим з того часу, як він вилікував хлопчика, але він все одно відчував себе занадто слабким. Два дні створювати провіант для жителів Айронвуда було просто нестерпно. Руки Фелікса знову почали пекти, як колись у дитинстві, і в ці моменти йому хотілося відірвати їх і більше ніколи ними нічого не творити. Він мучив себе думками про те, навіщо він вилікував хлопчика, навіщо зробив себе таким немічним. Нічого, це стане для нього уроком: він нагадав сам собі, як погано йому може бути, як це бути таким безпорадним і більше він не зробить такої дурниці. Ця дивна дівчина з іншого світу винна у всьому. Він думав, що її поява в Айронвуді розважить його. Та як би не так. Йому зараз дуже весело! І навіщо їй взагалі знадобилося зцілювати “людей
зеленої води ”? В неї якась ненормальна симпатія до людей, що народилися проти волі природи. Люди короля передавали йому, що вона постійно ходить у сірий будинок, навіть товаришує з Козлоногим! Подумати тільки! Так, звичайно, він і сам колись з ним дружив, але це було в дитинстві, тоді, коли він не розумів, наскільки жахливі його каліцтва, коли Батько переконував усіх, що ці люди такі самі, як усі. Але вони, не такі самі, як усі. І тільки його велика воля зробила цього хлопчика подібним до всіх інших. Тільки його могутні сили здатні переламати природу.