Лариса Лешкевич - Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Обмилувавши дівочі груди, Макс почав повільно спускатися вниз. Його рука ніжно поглажувала щільно зімкнуті ноги.
Він торкнувся губами її пупка, потім перемістився нижче, цілуючи м'який живіт і смужку волосся під ним, м'яко, але вперто намагаючись роз'єднати її стегна.
Гайя мимоволі затремтіла. Як дозволити комусь чужому доторкнутися до найпотаємніших частинок її тіла?
Дівчині зробилося погано, вона вся спітніла, а серце глухо застукало.
– Що з тобою? Тобі не подобається? – запитав Макс, хоча і сам розумів – усе не так, як потрібно.
– Я знаю, ти хочеш зробити, щоб добре, але... не зараз, – пробелькотіла Гайя.
– А що зараз?
– Я вже не дівчинка, тож ти можеш одразу...
– Впевнена?
– Майже...
Макс піднявся, не зводячи очей з її напруженого обличчя, і одним махом зірвав із себе штани.
Гайя міцно заплющила очі, вона не хотіла його бачити.
– Ні, це повна дурня! – сказав хлопець убитим голосом, – Я хочу, щоб ти насолоджувалася моїми ласками, а не терпіла їх із мученицьким виглядом! Та в мене й не вийде так, уже все впало...
Гайя схопилася з ліжка і з судомними риданнями кинулася у ванну. Клацнув замок.
Макс, лаючись про себе, натягнув штани і пішов слідом.
Постукав у двері.
– Відкрий, будь ласка! Давай поговоримо!
Крізь шум води, почув її відповідь:
– Я зараз... прийду...
Хлопець повернувся до спальні і став біля вікна, за яким мрячив похмурий квітневий дощ.
Густий запах розмарину почав його дратувати. Макс відчинив вікно, щоб трохи провітрити і кімнату, і власні думки.
Дейн попереджав про те, що Гайя закохана до безпам'ятства в Бога Повного Місяця, але його це не зупинило.
Він вирішив ризикнути. По-перше, Гайя йому справді давно подобалася, а по-друге, його батько наполягав на цьому союзі.
З останньою подружкою, дочкою бразильського підприємця, Макс без жалю розлучився кілька тижнів тому – не зійшлися характерами.
І за всієї неприязні до офіційного шлюбу, з Гайєю він готовий був одружитися негайно.
Незважаючи на молодість, Макс мав гарний досвід і був упевнений, що розбирається в бажаннях жінок.
Так, він чув, що відьма, яка побувала в руках Бога Повного Місяця, більше не може сприймати кохання іншого чоловіка і залишається самотньою. І ця обставина, звичайно ж, зачіпала його самолюбство.
Гайя, переодягнувшись у зручні шорти та майку, увійшла до кімнати.
– Вибач, – сказала вона. – Я, власне, знала, що нічого не вийде. Але я дуже старалася, правда!
– Думаю, ти надто старалася, тому й не вийшло, – відповів Макс із легким зітханням. – Давай зробимо так. Через деякий час повторимо ще раз, але без поспіху. Спершу я просто буду тебе цілувати… Тиждень, місяць, скільки треба, щоб ти звикла до мене. Але й ти не повинна боятися моїх поцілунків, не повинна відкидати мої пестощі і одразу говорити, якщо щось не так.
– А як же ти? – зніяковіло запитала Гайя. – Адже чоловікові теж потрібен цей... виплеск емоцій.
– Забажаєш мені відповісти – чудово! Не забажаєш, то сам як-небудь вправлюсь. Але сподіваюся, що рано чи пізно все виправиться!
– Мені до вподоби те, як ти про мене піклуєшся.
– Не втомилася? Поговоримо ще трохи? – запитав Макс із таємною надією.
Ще вся ніч попереду і, хтозна, раптом вдасться мимохідь відволікти Гайю від божевільних думок і довести їй, що поцілунки іншого чоловіка анітрохи не гірші, а, можливо, навіть кращі за ті, які вона пам'ятає…
– Ні, ні... – тихо відповіла Гайя, легенько струшуючи крапельки воді з волосся. – Сьогодні ні... Але ми поговоримо, обіцяю! І до ресторану сходимо, і ще раз спробуємо... Адже потрібно якось пристосуватися одне до одного, якщо вирішили одружитися.
– Дуже радий, що ти це розумієш! – відповів Макс, із жалем чмокнув її в щоку і пішов.
Нічого іншого йому не залишалося!
Гайя висунулася в прочинене вікно, з насолодою наповнилася сирим і дощовим повітрям.
Як добре, що Макс пішов! Він заважав їй зараз. Поруч із ним вона почувалася скутою, невільною. Неприємним було відчуття того, що він чекає від неї чогось такого, чого вона не може йому дати!
Та й взагалі, зможе коли-небудь? А ще це заміжжя... Чи не поквапилися вони?
Гайя сунула ноги в черевики, що стояли в кутку, під стіною, зірвала з дверцят шафи легку курточку.
Потім створила мітлу, прочитала заклинання польоту і, відчинивши навстіж вікно, винеслася в темряву травневої ночі – їй хотілося швидкості, вітру, божевілля!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич», після закриття браузера.