Лариса Лешкевич - Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич

Після одинадцятої, коли будинок затих, Макс постукав у кімнату Гайї. 

Вона зустріла його в напівпрозорій нічній сорочці та сріблястому, кружевному  пеньюарі. Терпіти не могла подібного одягу, але відчайдушно намагалася налаштуватися на потрібний лад. 

Злегка збризнула парфумами волосся. 

Запалила свічки й розклала в головах пучки розмарину – любила цей запах до нестями, до того ж він завжди діяв на неї збудливо. Постелила нову білизну на ліжко. Почувалася при цьому не дуже добре – розуміла, що робить таке, від чого, можливо, після страждатиме, але трималася, викликаючи в голові привабливе обличчя Макса. 

Все що завгодно, аби не думати про Тешеба! 

– Заходь, – сказала невірним голосом і, впустивши його, зачинила двері на замок.

– Хтось може завадити? – поцікавився Макс.

На ньому були легкі домашні штани і футболка без рукавів. Від нього пахло дорогим одеколоном. Пахло спокусливо. 

– Ні. Але мені так спокійніше, –  відповіла Гайя.

– Це розмарин? – запитав Макс, вдихнувши легкий аромат, який струмував кімнатою.

– Розмарин... Тобі не подобається?

–  Ні, навпаки, дуже спокусливо...

І знову мовчання. Вони стояли одне навпроти одного і дивилися одне  одному в очі. 

"Нижча від Тешеба на півголови, –  машинально зауважила Гайя, –  і тіло не таке гарне!"

Вона посміхнулася. Посмішка вийшла винуватою. Макс простягнув руку і погладив її по зарожевілій щоці.

– Тобі ніяково?

– Давай сядемо на ліжко, – запропонувала Гайя, намагаючись не тремтіти голосом.

У мерехтінні свічок його чорні очі здавалися ще чорнішими, а смаглява шкіра ще більш смаглявою, різкіше окреслилися широкі вилиці й чуттєві губи.

– Мені важко, – заговорив Макс. – Я не знаю, що тобі сказати так, щоб тобі сподобалося. Що ти дуже красива? Але ж ти це і сама знаєш! Чесне слово, Гайя, я наче хлопчик, гублюся зараз перед тобою...

– Макс, ми так можемо проговорити всю ніч. Давай  вже  спробуємо...

–  Тоді я поцілую тебе? – запитав він невпевнено.

Гайя кивнула і заплющила очі. 

Його тепле дихання торкнулося її, ледь прочинених губ, потім Макс ніжно ковзнув по них язиком. Їй стало лоскотно, і вона мимоволі сіпнулася.

– Що? – запитав він злякано.

– Ні, ні… –  вона облизнула губи. – Усе добре! 

Гайя  поклала руку йому на плече і сама потягнулася до його губ – не тому, що поцілунок їй сподобався, а тому, що хотіла  більш рішучих дій, хотіла нарешті зрозуміти: зможе бути з іншим чоловіком чи ні?

Відповідаючи на поцілунки Макса, вона прислухалася до власних відчуттів, і знову порівнювала його з Тешебом. 

Ну що за прокляття! Не той запах, не той смак, все не те! 

Її  тіло  –  м'яка глина в руках Тешеба –  зараз не відгукувалося на дотик чужої долоні, яка,  плутаючись у складках пеньюара, намагалася гладити  її грудки через тонку тканину ночнушки. 

Але Гайя й сама розуміла: просто не буде. До іншого чоловіка доведеться довго звикати. Головне – захотіти і постаратися викинути Тешеба, нехай не з серця, але з думок... Хоча б на час... Хоча б на мить... Після першого разу стане легше. 

Гайя відважно зірвала  з себе пеньюар. 

Крізь напівпрозору тканину заманливо мерехтіло струнке пружне тіло. Макс почав втрачати голову. Він  скинув  футболку, показуючи Гайї свій м'язистий торс, немов закликаючи і її вчинити так само – позбутися  усіх перешкод між ними. 

Але дівчина  не була готова повністю роздягнутися перед ним.

– Я хочу цілувати тебе всю, – хрипким  голосом промовив Макс, схиляючи  Гайю на ліжко, вперто забираючись рукою під ночнушку і ніжно стискаючи її груди. – Ти дозволиш?

–  Дозволю!  – відповіла Гайя і не почула власного голосу.

Вона не клялася Тешебу у вірності, не обіцяла напевно, що не дозволить іншому цілувати її так, як він цілував. 

Вони розлучилися назавжди, і тепер кожен вільний  жити так, як вважає за потрібне.

Піддавшись натиску Макса, вона опустилася на подушки і заплющила очі. 

– Можна я зніму? – видихнув він переривчасто.

– Можна! –  і знову голос зазвучав звідкись здалеку, немов усе це не з нею відбувалося, а з якоюсь іншою Гаєю, яка не має до неї жодного стосунку.

Макс дуже повільно й акуратно зняв  з дівчини нічну сорочку і відсторонився, милуючись її тілом. 

Гайя нервово стиснула стегна.

Він нахилився до її грудей.

Головне – не бачити, хто її цілує! Може, тоді вийде уявити... Ні! Думка про це викликала огиду, та таку, що Гайя ледь не відштовхнула Макса, але стрималася, лише стиснула пальцями його тверде плече, щосили намагаючись зосередитися на поцілунках.