Емілі Теш - Трохи відчайдушної слави, Емілі Теш
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Клео не змогла зупинити Кіру, Кіра втекла — чи покарають її за це? Адмірал Рассел посунув руку до Лізабель, і вона всміхнулася йому, своєю приємною усмішкою, яку вона робила для всіх, подобалися вони їй насправді чи ні, тому що Лізабель була людиною, яка знала, як вижити.
Я не засмучена. Але з Магі неможливо було вдавати, що вона не має почуттів, що вона недоторкана.
«Був захоплений маджо», — сказала вона. «Перед нашими призначеннями». Здавалося, що призначення сталося з кимось іншим приблизно мільйон років тому. Зараз Кіра не могла пригадати, що вона відчувала, коли її призначили до ясел. «Аві змусив мене розкрити це, коли ми вирішували, як втекти. Він нам знадобився, щоб вкрасти корабель. Тому ми привезли його з собою. Його. Маджо». Вона перевела подих. «зі».
— Маджо, — сказав Магі. «Це щось… Які вони?»
«Як люди», — дозволила собі сказати Кіра. «Ніхто не сказав, що вони люди».
«Аві сказав, що, мабуть, так», — сказав Магі. «Він читав усілякі речі, він якось сказав…”
«Аві, Аві, Аві», — сказала Кіра, і слабко засміялася. «Ти справді запав на нього, чи не так?»
Магі сказав: «Так», а потім: «Він сказав, що я це переживу».
“Ти впевнений?”
«Ні», — упевнено сказав Магі. «Я так не думаю».
Кір розуміла, що таке впевненість, як вона прив’язує до себе і водночас пригнічує. Вона невиразно відчувала, що потрібно сказати щось рівноцінне у відповідь. З її вуст вирвалося: “Вони мені подобаються”.
“Хто?”
— Ісо, — сказала Кіра. «Маджо. Вони особистості, і вони мені подобаються».
«Валлі, — сказав Магі, — тобі ніхто не подобається».
— Ти подобаєшся, — сказала Кіра. «Моя група…» але чи подобалися їй Горобці, чи вони були лише ще однією впевненістю, яку вона завжди мала? Ви мені ніколи не подобалися, сказала Дзен. Кіра сковтнула. — Лізабель, — виправила вона, принаймні відчуваючи впевненість у цьому. «Клео, я думаю. І, мабуть, один маджо».
«А Урса?» сказав Магі. “Еллі?”
Кіра похитала головою. Ні, не сестра-зрадниця. Не чужа дитина. Вона відчувала щось щодо них обох, але вони їй не подобалися.
«Урса, мабуть, хвилюється за нас», — сказав Магі.
Кіра прикусила язика, щоб не розказати, що коли вона пішла, вона не хвилювалася, тому що це не допоможе; і крім того, це була ще одна подія, яка сталася мільйон років тому. Це була проблема з відчуттями. Одне почуття вас заплутувало, а інше відвертало. Чи відволікало від думок про те, що Урса хвилюється, відволікало від думок про Ісо, як про мовчазного побитого прибульця, якого Аві зв’язав внизу, так і про ту особу в сценарії Мудрості, яка ймовірно була фальшивою, — сказала собі Кіра. - Мудрість робила це, вона обманювала, говорила вам неправду, ймовірно, справжній Ісо ніколи не бував у коморах з одягом і не виконував дурних танців з палицею.
«Як ти думаєш, ти можеш ходити?» сказала вона.
«Не завадить спробувати», — сказав Магі і розсміявся. «Спробувати не зашкодить».
РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ
ПРОКЛЯТИЙ
Аві не підвів очей, коли Кіра привела Магі до диспетчерської. Вода під тіньовим двигуном хвилювалася, наче по ній дув сильний вітер. Аві стояв біля запітнілої панелі керування, насупившись, і працював.
Кіра посадила Магі і знову перевірила рану. Один з порізів знову відкрився. Вона принесла пляшку віскі й почистила рану. Магі здригнувся й видав тихий болючий звук. Потім він знепритомнів або так швидко й міцно заснув, що здавалося, що знепритомнів.
Прискорене загоєння позбавляло вас тривог. Кіра багато спала після того, як Клео вдарила її ножем. Це було добре.
З ним все буде добре.
Кіра теж заснула, згорнувшись калачиком біля брата. Нічого не змінилося, коли вона прокинулася. Аві горбився, бурмотів щось собі під ніс, борючись з Мудрістю. Він мав демонічний вигляд. Кіра встала, і, оскільки вона навряд чи могла допомогти, пішла подивитися на Ісо.
Ну, він був живий.
«Тобі доводилося робити їм боляче?» — запитала вона.
«Я збираюся скласти список людей, які не мають права судити мене», — сказав Аві, не підводячи очей. «Ти будеш на першому місці». Пауза, у якій був звук швидкоплинної води, і він додав: «Мені це не сподобалося».
Кіра не відповіла. Вона дивилася на синці, надрізане вухо, зламаний палець. Очі Ісо були не зовсім закриті, але вони не виглядали свідомими. Його дихання було прискорене. «Мудрість піклується про них», — сказала вона. «Вони є важелями впливу».
«Турбота, можливо, не те слово», — сказав Аві. «Було б корисно, якби хтось, буквально будь-хто у всьому всесвіті, зрозумів, як насправді працює Мудрість».
«Чи можете ви контролювати це, якщо ви цього не розумієте?»
«Маджо, здається, змушують це працювати», — сказав Аві.
«Я збираюся його підлатати», — сказала Кіра. “На випадок, якщо тобі знову знадобиться важіль”.
«Звичайно, усе, що допомагає тобі спати вночі. Будь моїм гостем».
Тож Кіра спробувала надати першу допомогу. Медики ніколи не навчали їх фізіології інопланетян. Навчання було, але навпаки: як їх поранити, як убити. Вона почала зі зламаного пальця, бо колись вже це робила. Вона використала віскі як дезінфікуючий засіб, а клапті від футболки Магі — для пов’язок. Вона почистила виїмку у вусі Ісо та постаралася якнайкраще з іншими маленькими порізами, які знайшла. Вона не знала, що робити з синяком і навіть що це означає. Внутрішня кровотеча? Вона не знала, як виглядають нутрощі Ісо. Як працює його тіло?
Коли вона підвела очі, Аві стояв над нею. Він міг стояти над нею деякий час. Кіра була зосереджена на роботі.
«У мене не було вибору», — різко сказав він. «Як справи у Магнуса?»
«Він прийшов сюди сам», — сказав Кіра. «Він буде жити».
«Ми ще можемо викликати лікарів», — сказав Аві. — Напевне, десь на Хризотеміді є лікар, який знає, що робити з маджо.
«Якщо ви мучите в’язня, ви мучите в’язня», — сказала Кіра. Вона закінчила перев’язувати зап’ястя Ісо. Вона не турбувалася про щиколотки. Ісо не міг бігати швидше за Кіру. «Дивне відчуття з цього приводу пізніше нічого не змінює».
«Пам’ятаєте мій список?» сказав Аві.
«Я б теж це зробила», — сказала Кіра. «Якби мені довелося. Щоб виграти війну». Хоча вона не могла собі це уявити, щоб приставити ножа до вуха Ісо і вирізати акуратний трикутник. Чому вона не могла цього уявити? Вона вдарила Ісо в ногу, коли він був прикутий в ангарі Віктрікса; охоронці захихотіли. Тоді це її не турбувало. То що змінилося? Ісо не змінився. З таким же успіхом можна було б
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трохи відчайдушної слави, Емілі Теш», після закриття браузера.
