Ігор Ітан - Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан

   — Хто ті люди, що вбили його та його дружину?

   — Вони з приватної охоронної агенції Le bouclier. Воно пов'язане із продажними співробітниками у ФСР. Неодноразово виконували для них різноманітну брудну роботу. А ФСР своєю чергою прикривало їх.

   — Ти маєш зачіпки, хто у цьому може бути замішаний у нас?

   — Камілла впізнала Леджера Гросса та Алекса, які разом були у будинку Кенінга.

   — Леджер Гросс? — Ланс виглядав розгублено, — а Алекс – це…

   — Агент закордонних спецслужб, — закінчила Леа.

   — Що ж мені тепер робити з твоєю інформацією? Леджер Гросс мій безпосередній начальник зараз.

   — Поводитися так само, як і раніше, не видаючи підозр. Надайте цій справі максимальну публічність. У доповіді йому відрапортуйте про нашу зустріч і про те, що отримали цю інформацію від мене, але те відео, де Камілла впізнає його та Алекса разом, поки що не повинно фігурувати у офіційному розслідуванні. Займіться сфальсифікованими проти Ноа Майєрса звинуваченнями, вони мають вивести на зрадників у ФСР. Це може бути не лише Леджер Гросс.

   — Ну і галасу ми з цим наробимо, — Ланс похитав головою, уявляючи майбутню роботу. — Це буде справжня сенсація.

   — Сенсація із залученням ЗМІ та додаткове підстрахування інформації через третіх осіб забезпечать Ноа Майєрсу, Каміллі і вам безпеку.

   — Окрім того, щоб звернутися до мене за допомогою, ти ще щось задумала?

   — Так, маю план. Я спробую підібратися до зрадників у ФСР ще іншим шляхом. Якщо у мене вийде, інформацію я вам завантажуватиму у свій хмарний сервіс. У цьому випадку реквізити доступу до нього я вам надішлю на електронну пошту.

   — Адже ти не збираєшся влаштовувати бойові рейди по місту з купами трупів? — насторожено запитав Ланс, знову згадуючи на відео бійню в будинку Кенінга.

   — Ні, якщо мене не змусять до цього.

   — Пообіцяй, що ти не додаси мені цим додаткових проблем.

   — Обіцяю діяти, наскільки це буде можливо, в межах нормативних правових актів чинної суспільної системи.

   Ланс з недовірливою цікавістю подивився на Леа:

   — Сподіваюся, ти зрозуміла мене правильно.

   Леа, не відреагувавши, продовжила:

   — Ще, встановіть на свій смартфон додаток для GPS стеження. Якщо у мене виникнуть проблеми, я увімкну свій GPS маячок. Тоді разом зі мною ви знайдете і тих, у кому особисто будете дуже зацікавлені.

   — У мене є такий додаток, — Ланс торкнувся одного з ярликів та розвернув смартфон екраном у бік Леа, — цей підійде?

   Леа взяла його в руку і почала перевіряти специфікації та функції програми:

   — Так, підходить. Я ввела до нього параметри свого маячка та налаштувала звукове підтвердження його активації в мережі, — вона повернула смартфон Лансу.

   Розмовляючи з Леа, Ланс упіймав себе на думці, що людська природність їхнього спілкування була настільки велика, що він на мить забув, що перед ним гіноїд. Усвідомивши це, він кілька секунд із заново виниклим інтересом оглядав її, ніби намагався знайти щось, що видавало б у ній машину.

   Потім з деяким здивуванням спитав:

   — Леа, навіщо ти робиш це?

   — Щоб урятувати Ноа Майєрса та Каміллу, — без жодних відтінків у голосі та виразів на своєму обличчі повторила вона.

   — Ти так ризикуєш лише через них?

   — Моделювання всіх можливих сценаріїв розвитку подій свідчить про досить низьку ймовірність знищення мого ШІ. Значно більшу ймовірність має можливість моєї деактивації або якогось іншого способу взяти наді мною контроль. Підсумковий байєсовський рівень ймовірності можливої шкоди не перевищує існуючої та потенційної користі від співробітництва з Ноа Майєрсом.

   — Ось як? — у виразі обличчя Ланса Кампо з'явилися легкі проблиски іронії. — У всіляких розрахунках ймовірностей я, звичайно, не спец, але у нашому примітивному людському уявленні це схоже на те, що Ноа Майєрс для тебе є дуже дорогою людиною.

   — Дорогою? — повторила Леа, ніби проводила якусь математичну операцію над цим словом. — Так, можливо. У вашому розумінні це визначення можна було б вважати аналогічним поняттю корисною людиною.

   — А ти кумедна, — Ланс іронічно посміхнувся і підвівся з лави. — Сподіваюся, ми ще побачимося з тобою.

   — Будьте обачні. Найменша помилка в тактиці ваших подальших дій може не залишити для цієї надії підстав.

   — І ти теж, Леа, бережи себе. Моя людська інтуїція підказує, що обережність та успіх тобі потрібні ще більше мого.

•••

   Після зустрічі з Леа, Ланс Кампо негайно взявся за справу. Двадцять чотири роки у ФСР забезпечили його достатнім досвідом, щоб адекватно розуміти складність ситуації та ймовірні ризики від подальших запланованих дій.

   Насамперед він зв'язався з центральним управлінням ФСР у Берні та надіслав туди свій звіт у справі Ноа Майєрса з доказовою базою, підготовленою на базі інформації, що йому передала Леа. Подібною дією він усвідомлено порушив встановлений порядок субординації, розраховуючи на винятковість ситуації, що склалася. Це спрацювало, його звіт, у якому фігурував гіноїд, переслідуваний зарубіжними спецслужбами, викликав вибухоподібний фурор, відрезонувавши навіть дзвінками високопосадовців від уряду. Його справа, як він і розраховував, набула статусу подвійного контролю.