Ліра Куміра - Мама для дракончика, Ліра Куміра

- Це не важливо, головне, що вона є! Тепер я це точно знаю, бо Ліна подарувала нам з Елеонорою надію, - від імені, що прозвучало, мене смикнуло, і я витріщився на Марліана.

- А до чого тут Ліна? - усе ж вирвалося в мене. - І що там із вашим проханням? - Вирішив нагадати, аби відволіктися від спогадів про ту, яка ніколи не стане моєю.

- Ліні вдалося допомогти Арліану. Але більше того, вона повернула до життя і Верліана, хоча ми вже давно розпрощалися з молодшим сином, - у голосі колишнього правителя лунало захоплення, а ми з Ріаном невіряче подивилися на щасливого батька. Якщо ще й Ірлі повернеться до нас... - А щодо прохання. Річ у тім, що коли вас не було в палаці, на імператора було скоєно замах, - я піднявся зі стільця.

- Що з Ліром? Де Ліна, Філіп? З ними все гаразд? - Я нічого не міг із собою вдіяти, переживання відразу ж вирвалися з-під маски байдужості.

- Скоро прийде до тями, я встиг вчасно закачати в нього силу. Ліна вже теж прийшла до тями, мабуть, це був відкат за сполучною ниткою, за нею спостерігає моя заступниця, тож не турбуйся. А дитинча гуляє з нянькою в саду... - відзвітував переді мною екс-імператор.

- Я маю їх побачити, - і якщо раніше я своє передчуття відштовхував, списуючи все на банальні ревнощі, то тепер я точно знав, що з маленькою щось не так. - Вибачте, але я маю переконатися, - зірвався з місця, вибігаючи в коридор.

- Але Кір... Прохання ж, - крикнув мені вслід Ріан, тільки ось я відмахнувся від нього. Упевнений, воно зачекає, якщо вже Мар спершу повідав нам справжню історію минулого, перш ніж виклав свої переживання.

Вузьким проходом я буквально летів, а щойно опинився в житловій частині палацу, просто кинувся туди, де відчував її запах. Він діяв на мене, як на кота валеріана, адже ще буквально кілька хвилин тому я й не знав, що ТАК сумую. Просто побачити її, просто відчути її присутність.

- Тато! - Голос мого малюка протверезив, змушуючи відкинути вбік неналежні думки про його матір, ловлячи на руки Філіпа, який біжав у мій бік.

Ми не бачилися всього кілька днів, а наш син так виріс! Виявляється, я шалено скучив не тільки за невгамовною іншосвітянкою, а й за тим, хто називає її мамою.

- Ти як, мій солодкий? - Чмокнув малюка в щоку, чим викликав здивування на обличчі його няні.

- Нормально, - серйозно повідало мені дитинча. - Мами немає, - а потім він чітко виклав звістку, яка його хвилювала.

- Що? Де вона? Де пані Ліна? - А це вже жінці, яка застигла переді мною статуєю.

- Я не знаю. Повинна була вже повернутися з медблоку, але в кімнаті порожньо, ось ми і попрямували на пошуки пані, а зустріли вас, - акуратно виклала мені інформацію прислуга.

Тривога все наростала, і я просто так із сином на руках кинувся шукати Ліну. Адже вона не могла безслідно зникнути? Чи могла? Після не надто вдалих пошуків я підключив палацову охорону, але моєї іншосвітянки ніде не було, зовсім. Вона немов би випарувалася просто біля власної кімнати.

"А що, якщо так і сталося? Може вона зникла через портал? Але хто зміг спрацювати настільки чисто, не залишивши й крихти від сліду використаної магії?", - я прокручував у голові різні варіанти розвитку подій, аж раптом до мене звернувся помічник імператора:

- Ваша Світлість, Його Величність прийшов до тями, - я обернувся до чоловіка, намагаючись зрозуміти, що він від мене хоче. - І ще... Можливо, це не важливо, але... - він зам'явся, і мені довелося підштовхнути співрозмовника:

- Говоріть, я сам вирішу, важливо це чи ні, - мені зараз не до розшаркувань, я маю негайно знайти Ліну.

- Імператриця поспіхом покинула палац, - або її просто-напросто вивезли, поки всі ключові фігури були відсутні.

- Ріан! Потрібна твоя допомога, - я звернувся до друга, який переглядав короткі звіти варти, і той глянув на мене:

- Що таке? - Схоже, він пропустив усю мою розмову з помічником імператора.

- Ми шукаємо Кармелію. Здається, я знаю, як зникла Ліна, - на цих моїх словах у кімнату охорони вдерся Лір, який ледь стояв на ногах:

- Що тут відбувається? Де моя істинна? - Гаркнув він на своїх підлеглих, після чого подивився на мене впритул. - Знайди її. Я знаю, ти зможеш, - я коротко кивнув у відповідь і поспішив за другим радником, який вже вирушив перевіряти сліди зниклої імператриці.

Ліна

Прокинулася я в незнайомій для себе кімнаті, акуратно потягнулася, перевіряючи тіло на рухливість, і одразу ж витріщилася на імператрицю, яка сиділа поруч зі мною.

- Прокинулася? - жінка акуратно взяла зі столу якийсь круглий предмет і міцно стиснула його, змусивши розділитися на частини, а не дочекавшись моєї відповіді, Кармелія продовжила ділитися зі мною наболілим. - Я ж попереджала тебе, а ти не послухалася. І справа навіть не в тому, що ти зайняла моє місце, ні. Вони не пробачать тобі того, що ти мітиш в імператриці.

- Вони - це хто? - Подала я все ж голос, намагаючись отримати максимум відомостей від колишньої дружини Драгонійського.

- Ті, хто прийдуть по тебе. Ти вже вибач, але я повинна була врятувати свою дочку. Я так давно мріяла про дитину, а ці нелюди... Вони відібрали в мене Міланію, - чомусь мені зовсім не було шкода імператрицю. Вона могла звернутися до свекра, до свого колишнього чоловіка нарешті... Але ні, вона вибрала інший спосіб. Вирішила за мій рахунок повернути свою дочку.

- Навіщо я їм? У мене немає жодної влади над Меліріаном, - спробувала встати, але жінка мені цього не дозволила.

- Твоє вміння - це єдине, що зараз хвилює таємну раду. Ці дурні хлопчаки вирішили, що повністю знищили змовників, але ті лише сховалися на деякий час, вичікуючи вдалий момент, - гадки не маю, про кого йдеться, але зрозуміло одне - комусь потрібна моя здатність пробуджувати драконят.

- Коли вони прийдуть? - Чорт, мені б придумати план втечі, але для початку потрібно зрозуміти, з ким я маю справу.