Йон Колфер - Артеміс Фаул. Зрада Опал, Йон Колфер

Кобой на свободі, і я вважаю, що саме вона стоїть за цим зондом Зіто.

Крутнулося чорне шкіряне крісло з високою спинкою. Перед ним сидів Арк Сул.

— Опал Кобой? Дивовижно. І робить вона це власноруч, так?

— Ні. Що ти робиш на цьому стільці? Це коман­дирське крісло. Справжнього командира, а не вну­трішніх справ.

Сул постукав по золотому жолудю на лацкані:

— Отримав підвищення.

Фоулі побілів.

— Ти новий командир Рекону.

Посмішка Сула освітила б темну кімнату.

— Так. Раді здалося, що останнім часом Рекон трохи відбився від рук. Вони вважають,— і я змуше­ний з ними погодитися,— що Реконові потрібна твердіша рука. Звісно, я займатимуся Відділом вну­трішніх справ, доки не знайдуть достойну заміну.

Фоулі нахмурився. На це немає часу. Не зараз. Йому негайно потрібен дозвіл на надзвуковий тран­спортер.

— Гаразд, Суле, командире. Я висловлю свої запе­речення пізніше. Зараз ми маємо термінову справу.

Тепер слухали всі. Але без особливого ентузіазму, окрім командира Вінйайї, яка завжди підтримувала Джуліуса Рута і ніколи б не проголосувала за Сула. Вінйайа вся перетворилася на слух.

— Що за термінова справа, Фоулі? — запитала вона.

Фоулі вставив у мультидисковод комп’ютерний диск.

— Те, що перебуває в клініці Аргона, не Опал Ко­бой, це клон.

— Докази? — гримнув Сул.

Фоулі відкрив на екрані вікно.

— Я просканував її сітківку, і виявилося, що останнє, що бачив клон,— сама Опал Кобой. Оче­видно під час своєї втечі.

Сула ці слова не переконали.

— Я ніколи не довіряв твоїм гаджетам, Фоулі. Твій ретаймер суд не вважатиме справжнім доказом.

— Ми не на суді, Суле,— сказав Фоулі крізь зуби.— Якщо припустити, що Опал на свободі, усі події за останні двадцять чотири години набувають зовсім іншого сенсу. Починає збиратися ціла картинка. Ска­лен мертвий, піксі тікає з клініки, Джуліуса вбито, і в цьому звинувачують Холлі. А через кілька годин ось це — зонд прямує до кори, на десять років раніше задуманого. За всім цим стоїть Кобой. До нас летить зонд, а ми сидимо і дивимося на нього по телебачен­ню. .. І їмо смердюче мишаче каррі!

— Протестую! Зауваження про каррі безпідстав­не,— образився Кагартез.— Але з усім іншим я згоден.

Сул вистрибнув із крісла.

— З чим усім? Фоулі намагається поєднати точки, яких не існує! Він тільки і хоче, щоб реабілітували свою загиблу подругу, капітана Шорт!

— Холлі могла вижити! — огризнувся Фоулі.— І тепер намагається щось зробити з Опал Кобой.

Сул закотив очі.

— Але вона не показувала жодних ознак життя, кентавре. Ми знищили її шолом. Я особисто був присутній, не забув?

До кімнати засунулася голова одного з лаборатор­них стажерів Фоулі.

— Я приніс валізку, сер,— захекано сказав він.— Так швидко, як тільки зміг.

— Молодець, Рубе,— сказав Фоулі і вихопив валізку з рук хлопця. Перевернув її. — Я видав Холлі і Джуліусу нові костюми. Прототипи. Вони обидва мають біосенсори і маячки. До системи ЛЕП вони не підключені. Чомусь я раніше не подумав їх перевірити. Шолом Холлі, може, і знищений, але костюм досі функціонує.

— Що показують маячки, Фоулі? — запитала Вінйайя.

Фоулі боявся подивитись. Якщо сенсори нічого не показують, то це означає знову втратити Холлі. Він порахував до трьох і подивився на маленький екран у валізці. На ньому було дві лінії. Одна рівна. Джуліус. Друга дуже активна.

— Холлі жива! — закричав кентавр і чмокнув ко­мандира Вінйайю в щічку,— Жива і майже здорова, якщо не враховувати високий тиск і нульовий рівень магії.

— І де ж вона? — посміхнулася Вінйайя.

Фоулі збільшив секцію екрана.

— Летить до Е7 на транспортері, вкраденому Мульчем Діггумсом, якщо я не помиляюся.

Сул зрадів.

— Давайте називати речі своїми іменами. Підоз­рювана у вбивстві Холлі Шорт перебуває на вкраде­ному транспортері поряд із зондом Зіто.

— Саме так.

— Це робить її головною підозрюваною в усіх махінаціях із зондом.

Фоулі ледь утримався, щоб не стукнути Сула ко­питом, але стримався заради Холлі.

— Усе, що я прошу, Суле,— це дати мені зелене світло, щоб можна було послати надзвуковий тран­спортер і провести розслідування. Якщо я правий, тоді вашою першою заслугою на посту командира стане упередження катастрофи.

— А якщо ти помиляєшся? Бо так воно і є.

— Якщо я помиляюся, ви захопите ворога номер один, капітана Холлі Шорт.

Сул посмикав козлячу борідку. В будь-якому разі він опиниться у виграші.

— Добре. Посилайте транспортер. Скільки вам потрібно, щоб підготуватися?

Фоулі витяг з кишені телефон, натиснув кнопку швидкого набору.

— Майоре Кельпе,— сказав він у слухавку,— Зе­лене світло. Стартуйте. — І Фоулі посміхнувся Арку Сулу: — Проінструктував майора по дорозі сюди. Відчував, що ви мене підтримаєте. Командири за­вжди підтримують.

Сул нахмурився.

— Не варто бути зі мною занадто фамільярним, поні. Це не початок чудових стосунків. Я наказав ви­слати транспортер, бо це єдиний варіант. Якщо ти намагаєшся мною маніпулювати або перекручуєш правду, я тебе по трибуналах затаскаю в найближчі п’ять років. А потім звільню.

Фоулі не звернув на нього уваги. Подумає про ці погрози пізніше. Саме зараз потрібно зосередитися на місії транспортера. Він ледь отямився від по­відомлення про смерть Холлі і більше такого не пе­реживе.

Е7

Мульч Діггумс міг стати спортсменом. У нього були добрі щелепи і не потрібне перероблювальне облад­нання, щоб узяти участь у спринті з копання. Навіть міжнародному. Великий талант, та замало старан­ності. Він побув у коледжі кілька місяців, але суво­рий режим тренувань і дієта йому не сподобалися.

Мульч досі пам’ятав, як тренер по копанню якось сказав йому після тренування:

— Ти маєш щелепи, Діггумсе, і зад у тебе теж нівроку. Ніколи не бачив, щоб хтось викидав такі бульбашки, як ти. Але серце у тебе не лежить до цьо­го, а це найважливіше.

Може, старий гном мав рацію. Серце у Мульча ніколи не лежало до безкорисних справ. Рити туне­лі — робота одинаків, та й грошей багато не прине­се. А оскільки цей вид спорту був суто етнічним, телебачення великого інтересу до нього не прояв­ляло. Немає реклами — немає і великих заробітків для спортсменів. Мульч вирішив застосувати свій копальний хист, щоб отримати більше прибутків, і пішов проти закону. Може, якби в нього було золото, гномихи ставилися б до нього більш при­хильно.

І от зараз він порушує власні правила, готується залізти до транспортера, обтиканого ельфійськими сенсорами, ще й з озброєними піксі всередині. Про­сто заради допомоги іншим. Артемісу