Сергій Вікторович Мирний - Чорнобильська комедія

У «командному пункті».

БОСИ КОЛО ТЕЛЕМОНІТОРА: Що вони творять?!

На даху дві хвилини дозволеного часу скінчаються, — розвідники один за одним тікають, швиргаючи лопати геть.

ШЛЬОПАНЦОВ (оглядає імпортний недопалок, і з роздратуванням відкида його в яму): Здохнути в цьому Чорнобилі можна… з нудьги! (його писок прояснюється) Хоча…

Біля його ніг — сіра, німа купа попелу.

На даху залишився сам Сергій, він продовжує довбати киркою, як заведений.

Із часом щось відбувається! Він сповільнюється — стає густим, в 'язким, відчутним — здається, його можна різати, як масло…

Сергій довбає бетон.

ГУЧНОМОВЕЦЬ: Кидай!

Сергій довбає, як заведений.

Здалеку — мелодія ModernTalking.

Довбає кайлом.

ГУЧНОМОВЕЦЬ: КИДАЙ!

Довбає…

You can win if you want…

Як в уповільненій зйомці — кайло провалюється в бетон, в пробитий отвір…

Сергій витягає вістря з діри, відкидає кайло геть…

…і воно, красиво прокрутившись в повітрі кілька разів у горизонтальній площині, — торохкається об дах, — повільно обертаючись, ковзає, — завмирає під стіною…

А людина КРОКУЄ геть

Йде.

По даху 3-го енергоблоку Чорнобильської АЕС.

КРОКАМИ.

Неспішно йде втомленою ходою людини, що добре виконала свою справу.

І здається, що таких людей радіація не бере. У всякому разі, не повинна…

Буцає ногою якийсь непотріб на своєму шляху: «Насмітили тут!»

В «командному пункті».

БОСИ КОЛО ТЕЛЕМОНІТОРА: Що він творить?!

У щілині прочинених дверей — обличчя Колі, його погляд приклеєний до монітора.

Сергій йде по даху. Розправляє плечі, розминає втомлені лопатки.

Підходить під залізну драбину, хапається за щабель… Видирається вгору, — поступово, природно прискорюючись.

І потворні шкіряно-свинцеві прибамбаси — не можуть приховати міць, красу, грацію людського тіла…

Кімната для перевдягання.

Розвідники знімають роби. Влітає підполковник з АЕС.

ПІДПОЛКОВНИК: Хто цей остолоп?

КОЛЯ: Ви когось шукаєте, товариш підполковник?

ПІДПОЛКОВНИК: Де цей герой, що останнім з даху ЙШОВ? Мене через цього придурка під трибунал посадять!

СЕРГІЙ: Якщо ви, товаришу підполковник (відвертається, стягаючи робу з лівого плеча), ще раз негарно мене обізвете (стягає з правого), то вам буде загрожувати скоріше лазарет… (і свинцева кольчуга з плечей Сергія з гуркотом падає на підлогу)

Сергій говорить весело і з симпатією — не тільки до підполковника, а до світу взагалі. Йому зараз все пофіг. Він задоволений.

СЕРГІЙ: Хлопці, там що — хтось пересидів? (всі заперечно крутять головами) Годинники у вас тут заіржавіли від радіації…

ПЕТРО (хоче розрядити обстановку, запобігливо пояснює підполковнику): Ну, намагнітились від радіації… Вибачаюсь, спішать.

КОЛЯ (повчально): Да, товариш підполковник, від радіації все магнітиться… Наукою доведено. От, дивіться, (ліпить собі монетку на лоба)

ПІДПОЛКОВНИК. Слухай, факір, це не ти там ілюзіон на даху з приладом творив?

КОЛЯ (із злістю): Я виконував наказ.