Майкл Доббс - Хід королем

Уркгарт звісив ноги з зеленого шкіряного дивана, на якому він напівлежачи читав документи з палати общин, очікуючи на низку вечірніх засідань. Він не міг пригадати, за що буде наступне голосування. Чи за підсилення покарання для правопорушників, чи за скорочення субсидій для Організації Об'єднаних Націй? У будь-якому разі, щось та й буде — і це дозволить бульварним виданням виставити опозицію в найгіршому світлі.

— Містер Стемпер не сказав,— відповів позбавлений почуття гумору особистий секретар, який досі просував у двері лише голову і ліве плече.

— Тягни його сюди! — звелів прем'єр-міністр.

На порозі з'явився Стемпер, не мовивши жодного вітального слова, і попрямував просто до шафи з напоями, звідки хлюпнув собі чималу порцію віскі.

— Схоже, погані новини, Тіме.

— О, саме так. Гірших я сто років не чував.

— Що, якийсь егоїстичний свинтус на гальорці взяв і здох?

— Гірше, набагато гірше, Френсисе. За нашим останнім приватним опитуванням, ми вже випереджаємо на три пункти. Але, що більше непокоїть, з якогось дива ви подобаєтеся декому з електорату і вже на десять пунктів випереджаєте Маккілліна. Вашого марнославства тепер не загнуздати. І ваш безглуздий план про дострокові вибори, схоже, врешті-решт спрацює!

— Хвала Господу.

— Але є дещо більш приголомшливе, Френсисе,— провадив Стемпер серйознішим тоном. Не чекаючи на прохання, він наповнив келих і простягнув прем'єр-міністру, перш ніж говорити далі.— Я чемно побесідував з міністром внутрішніх справ. Теорія плутанини[36] в політиці працює чудово. Схоже, цього паскудника Марплза нарешті зловили зі спущеними штаньми — пізно вночі на набережній у Патні[37].

— Це в січні? — недовірливо спитав Уркгарт.

— Просто in flagrante[38]. З чотирнадцятирічним. Мабуть, спеціалізується на хлоп'ятках.

Він влаштувався на столі Уркгарта, поклавши ноги на прес-пап'є прем'єр-міністра. Він свідомо дражнився, випробовуючи долю. Новини мусять бути особливо значні, подумав Уркгарт.

— Але підфартило. Поліція хотіла висунути йому обвинувачення, тож він зламався і розплескав їм усе в надії, що з ним легше обійдуться. Багато імен, адрес, пліток, порад, де шукати, якщо хочуть знайти лігво організованої проституції.

— Каструвати його мало...

— І він, кажуть, зронив дуже цікаве ім'я. Девід Майкрофт.

Уркгарт зробив глибокий ковток.

— Наші браві мужі у синій формі засоромилися і просять неофіційних вказівок. Якщо Марплза покарають, то вплутають і Майкрофта, а тоді весь пекельний содом вирветься на свободу. Міністр внутрішніх справ натякнув підморгуючи, що переслідування поважного і чесного члена парламенту від Даґенема не в суспільних інтересах. Отже, ми врятовані від довиборів.

Уркгарт звісив ноги з дивана.

— А що у них є на Майкрофта?

— Небагато. Прізвище і те, що новорічної ночі Марплз надибав його в якомусь гей-клубі. Хтозна, куди це заведе? Але вони його так і не допитали.

— Мабуть, їм слід.

— Вони не можуть, Френсисе. Якщо вони напосядуться на Майкрофта, то мають тоді вчепитись і у Марплза, а тоді, у свою чергу, і в нас усіх. У будь-якому разі, якщо гаяти час у гей-клубі — це злочин, то доведеться тоді пересаджати половину палати лордів.

— Слухай мене, Тіме. Вони можуть зробити з Марплза шашлик, нанизати на іржавий шампур, підсмажити на повільному вогні — мені байдуже. Але протягом кількох тижнів йому ще не висунуть звинувачень — тільки після виборів, а тоді це не буде варте й ламаного шеляга. Але якщо вони натиснуть на Майкрофта зараз, то це може стати нашою перестраховкою. Ти що — не бачиш? Це як віддати фігуру за гарну позицію. Сьогодні ти робиш начебто невигідний хід, щоб завтра інший гравець здався. По-моєму, у шахах це називається жертвувати ферзем.

— Гадаю, мені треба ще випити. Такі проблеми, та ще й у самому серці Палацу... Якщо це вилізе...

— Давно Майкрофт працює в короля?

— Та знають один одного, відколи обоє були прищавими шмаркачами. Один з його найперших помічників. І найближчих друзів.

— Звучить серйозно. Це жахливо, якщо король усе знає.

— І покриває Майкрофта, попри делікатність роботи, яку той виконує. Він же на своїй посаді має знати половину державних таємниць.

— Ще гірше, якщо його величність не знає. Ошуканий, одурений, обморочений всі тридцять років — і одним з найближчих друзів, людиною, якій безмежно довіряв.

— Шахрай або дурень. Монарх, який чи то не виконує своїх обов'язків, чи то нездатний їх виконувати. А що преса зробить з усього цього, якщо таке випливе?

— Жахлива новина, Тіме. Жахлива.

— Сто років такого жахіття не чув.

Запала довга хвилина мовчання. А потім з глибини кабінету прем'єр-міністра особистий секретар почув нестримний, майже неконтрольований вибух реготу.

— Прокляття на них! Прокляття на них усіх, Девіде! Як вони могли бути такими кретинами? — король жбурляв у повітря газети, і Майкрофт дивився, як аркуші злітають і падають на підлогу.— Я не хотів збільшувати цивільний лист, а тепер у захланності звинувачують мене. І як таке може бути, що вже за кілька днів після того, як я повідомив прем'єр-міністру, що волію, щоб королівська родина сплачувала всі податки з прибутків, цю новину подають так, ніби це його ідея?

— Інформація з Даунінг-стріт з невідомого джерела...— невиразно пробелькотів Майкрофт.

— Атож! — викрикнув король, наче розмовляючи з відсталим учнем.— Вони навіть припускають, що я під тиском погодився заплатити податок, бо мене вимусила ворожість преси. Що за почвара цей Уркгарт! Не може не перекрутити все собі на користь. Якщо він навіть натрапить випадково на правду, то опанує себе й продовжуватиме в тому самому дусі, ніби нічого не сталося. Це абсурд!

Випуск «Таймза» полетів у найдальший куток кімнати й осів там, наче величезні лапаті сніжинки.

— Що — ніхто навіть не схотів перевірити факти?

Майкрофт ніяково кахикнув.

— «Кронікл». Їхній репортаж — справедливий.

Король вихопив газету з оберемку, передивився стовпці.

Здавалося, він трохи заспокоївся.

— Уркгарт намагається принизити мене, Девіде. Порізати мене на шмаття, не даючи навіть шансу все пояснити.

Уночі він знову бачив той самий сон. Зі сторінок усіх газет, які він тільки бачив, поставали розширені в очікуванні очі замурзаного хлоп'яти, підборіддя в якого було в крихтах. Це його жахало.

— Я не дозволю їм тягти мене, наче ягня на заклання, Девіде. Я не повинен допустити це. Я міркував: я маю знайти якийсь спосіб пояснити свої погляди. Довести свою точку зору без Уркгартового втручання. Я дам