ДіанаЛ - Beautiful moon, ДіанаЛ

Нік та Лілу

Ми пройшли довгий шлях.

Через тишу, що ховала правду.

Через погляди, які мовчали замість слів.

Через родинні історії, які не завжди були казкою.

 

Але попри все — ми вибрали не минуле, а одне одного.

Не чужі помилки, а своє "тут і тепер".

 

Ми були дітьми, коли зустрілись.

І ми виросли разом.

З кожним кроком. З кожною сваркою. З кожним "вибач", "я поруч", "я з тобою".

 

Сьогодні — ми батьки.

Ми — ті, хто тепер тримає історію в руках.

Ті, хто навчився прощати. І не повторювати чужі історії, а писати свою.

 

Наші діти ніколи не знатимуть всього, що було.

І це — правильно. Бо вони житимуть без тіні болю.

Вони знатимуть любов — не через слова, а через приклад.

 

І коли одного дня хтось запитає:

 

— Як виглядає щастя?

 

Ми скажемо:

Ось. У цьому погляді.

У цій тиші, що більше не страшна.

У руках, що тримаються міцно — і не відпускають.

 

Любов — це не коли легко. А коли разом. І попри все.

Це не про досконалість. Це про вибір — щодня, заново, знову.

 

Кінець історії. Але не кінець шляху.

Бо усправжніх — найцікавіше лише починається.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍