Марі-Анна Харт - Драена: Спадщина зграї, Марі-Анна Харт

Але поки Морвенна знищувала відьм, в іншій частині бою, де Реяна боролася з Мороком відьм, все набувало ще більш страшного повороту. Морок відьм був сутністю без форми, темним створінням, яке народилося з магії відьм, і він був безжальний, прагнучи знищити всіх, хто стояв на його шляху.

Реяна, перетворена на вовчицю, ричала від злості, її лапи ковзали по землі, розриваючи землю, а зуби випромінювали смертельну загрозу. Вона не могла допусти, щоб Морок переміг, адже це означало б смерть не тільки для неї, але й для Кейт та її малюка.

Але Морок був надто сильним. Він не мав фізичної форми, він був частиною самих відьм, створений їхньою магією. Він пересувався безшумно, наче тінь, вбираючи всю енергію навколо. Реяна була сповнена люті і гніву, але з кожним ударом Морок ставав лише сильнішим.

З кожним її спробами, Морок поглинав її сили, спустошуючи її. Врешті, його темна сутність наблизилася, і одним потужним ударом влучила в Рейяну, пробивши її груди. Її шкура затремтіла, і з її рота вирвався слабкий рик. Вовчиця впала на землю, її серце більше не билося.

Але Морвенна, що була зосереджена на битві з відьмами, раптом відчула, як світ навколо почав змінюватися. З її останнім подихом, її магія знову обрушилася на відьм. Вона підняла свої руки в небо, відчуваючи, як весь її біль і жорстокість концентруються в одному потужному вибуху. З її пальців вирвалися потоки темної магії, знищуючи двох відьм одним ударом. Тіла тих, хто ще залишався, впали на землю, і все замовкло.

Морвенна стояла, оголена від усіх сил, її очі вже не світлилися вогнем, а лише згасали, коли вона нарешті зрозуміла —  для неї битва закінчена. Вона не могла виграти, але вона дала своїй родині шанс.

З останнім подихом вона впала на землю, і її останні думки були про майбутнє, про дитину, що мала народитися, і про те, що її душа залишала цей світ.

Всі навколо замовкли, залишаючи лише темну тінь битви, що ще довго буде відлунювати в серцях тих, хто пережив цю ніч. 

Коли Кейт нарешті народила хлопчика, це було одночасно і найкращим, і найстрашнішим моментом її життя. Під час болісних схваток, що здавалося, тривали вічність, Кейт не могла більше витримати. І коли, зрештою, вона почула перший крик  свого сина, все стало порожнім — біль, страх і боротьба за життя змішалися в єдиному пориві.

Її тіло, змучене пологами, не витримало навантаження, і вона втратила свідомість, падаючи у темряву, що поглинала її. В той момент її душа відчувала тільки спокій — спокій, який часто приходить після важкої боротьби.

Даргана, яка була поруч, побачила, як малюк заблищав від першого дихання, і її серце розпалося від  любові і тривоги. Вона акуратно підняла його на руки, відчуваючи, як його тепле тіло торкається її шкіри. В очах старшої відьми виступили сльози — це були не просто сльози болю, а й радість, що вона нарешті тримала в руках нащадка.

Даргана поцілувала хлопчика на чоло і, акуратно поклавши його біля Кейт, ніжно притисла руки до грудей, відчуваючи, як серце дитини б'ється у ритмі її власного. Вона на мить затрималася, дивлячись на обох, і мовчки поклялася зробити все можливе, щоб їх захистити.

Але часу не було. Вона знала, що битва ще не закінчена. Вона вийшла на вулицю, відчуваючи, як тиск темряви навколо зростає. Перед нею стояли ще дві фігури — відьма і Морок. Темна енергія, що надходила від них, стискала все навколо, і Даргана знала, що це її остання боротьба.

Магія не була з нею вже давно, але зараз, дивлячись на обох ворогів, Даргана відчула щось всередині — далекий, слабкий відголосок сили, яку вона давно втратила. Вона зібрала останні сили і спробувала пробудити свою магію. І вперше за багато років її руки відчули, як тремтить у них сила. Вона направила цей потік магії на відьму, і енергія розірвала темряву навколо неї, зупиняючи відьму на мить. Але це було недостатньо.

Морок не чекав — він був вже тут, і перед тим, як Даргана могла зробити ще один крок, він нахлинув на неї темною хвилею, пронизуючи її тілом. Її магія не витримала, і вона почувалася, як її останні сили поглинаються темрявою.

Даргана з останнім подихом відчула, як її сила згасала, і її очі заплющувалися. В той момент, коли темрява її поглинала, вона чула лише виття вовків. 

Із слабкою усмішкою на вустах, Даргана відпустила цей світ, віддаючи своєму роду майбутнє, яке вони принесуть у цей світ.