Марк Аврелій Антонін - Наодинці з собою

вступительная статья и примечания С. Поляковой. Москва, 1960, с. 293–315.

14

Марк Аврелий Антонин. Размышления. Издание подготовили А. И. Доватур, A. K. Гаврилов, Ян Унт. Ленинград, 1985. Зі статті «Марк Аврелий в России», вміщеній у тому ж таки виданні (с. 116–169), запозичено більшу частину відомостей, використаних у поданому вище огляді давніших російських перекладів.

15

Marcus Aurelius. Meditations. A new translation, with an introduction, by Gregory Hays. New York, 2002; Marcus Aurelius. The Emperor's Handbook. A new translation of the Meditations by C. Scot Hicks and David V. Hicks. New York, 2002.

16

Марк Аврелій. Роздумування. Переклад і вступну статтю зладив Омелян Омецінський. Буенос-Айрес — Нью-Йорк, 1986.

17

Неоціненною підмогою став, зокрема, словник-довідник: Фразеологія перекладів Миколи Лукаша. Уклали Ο. І. Скопненко, T. В. Цимбалюк. Київ, 2002.

18

Сенека. Моральні листи до Луцілія. Переклав з латини Андрій Содомора. Київ, 1996; 1999; Львів, 2017.

19

Саме під час тих північних походів постала частина «Роздумів» — принаймні, їх друга й третя книга.

20

«Моя громада й вітчизна, оскільки я Антонін — Рим, оскільки людина — Всесвіт» (VI, 44).

21

За свідченнями сучасників, під час тих видовищ, де він таки мусив бути присутнім за своїм статусом, Марк Аврелій заглиблювався в читання книжок чи в опрацювання державних документів.

22

Церковна історія 4, 13.

23

Підсиленого ще й епідемією чуми: народ вважав, що її накликали християни своєю зневагою до давніх богів.

24

Саме тому вжиті в перекладі слова та звороти коректніше було б називати не «термінами», а «термінологічно значущими».

25

Символ «*» позначає посилання до відповідних гасел глосарію.

Примітки прикінцеві

1

І, 1: 1. Марк Анній Вер (пом. 138 р.) — дід Марка Аврелія по батькові. Був префектом Рима і тричі — консулом. Після смерті сина (див. прим. 2) виховував Марка Аврелія.

2

І, 2: 1. Анній Вер (пом. 128/136 р.) — батько Марка Аврелія, був претором. Його сестра Аннія Фаустина була дружиною імператора Антоніна Пія (див. прим. 1 до І, 16).

3

І, 3: 1. Доміція Луцілла (пом. 155/166 р.).

4

І, 4: 1. Катілій Север, прадід Марка Аврелія по матері. Був префектом Рима і двічі — консулом.

5

І, 4: 2. В заможних римських родинах вважали, що навчання в громадських школах псує вдачу дітей.

6

І, 5: 1. Невідома особа.

7

І, 5: 2. «Зелені», «сині» — назви партій вболівальників на кінних перегонах, які відповідали барві одягу візників. «Щитники», «тарчники» (scutarii, parmularii) — вболівальники за гладіаторські дружини, які різнилися між собою щитами: в одних вони були великі й прямокутні (scutum), в інших — малі й круглі (parmula).

8

І, 6: 1. Діогнет — митець, який навчав Марка Аврелія малярства, а також давав йому філософські напучення.

9

І, 6: 2. Перепелів годували й вишколювали для влаштування боїв між ними.

10

І, 6: 3. Вакхей — філософ-платонік. Тандасід, Маркіан — невідомі особи.

11

І, 7: 1. Квінт Юній Рустик — прихильник філософії стоїків, учитель, друг і порадник Марка Аврелія. Був префектом Рима і двічі — консулом; засудив до смерті християнського філософа Юстина Мученика.

12

І, 7: 2. Пор. прим. 1 до III, 5.

13

І, 7: 3. Тогу, традиційний одяг вільних римлян — спочатку також і жінок, а потім лише чоловіків, — зазвичай носили поза домом, на людях. Марк Аврелій засуджує носіння тоги вдома як приклад недоладності.

14

І, 7: 4. Сінуесса — місто на кордоні Лацію та Кампанії.

15

І, 7: 5. Епіктет (бл. 50—125/130 р.) — філософ-стоїк. Походив із Фригії; спочатку був рабом, потім — вільновідпущеником. Не писав жодних творів; натомість збереглися записи його бесід (Діатриби), що їх зробив учень Арріан. Ймовірно, що саме ці записи Марк Аврелій називає Спогадами про Епіктета.

16

І, 8: 1. Аполлоній Халкедонський — філософ-стоїк, приїхав до Рима на запрошення імператора Антоніна Пія (див. прим. 1 до І, 16) і став учителем Марка Аврелія.

17

І, 8: 2. Ласка, яка приносить лише приємність або вигоду (а не сприяє чесноті), насправді не є добром, а належить до серединних речей*[25]: тому й зветься гаданою. Див. опінія*.

18

І, 9: 1. Секст Херонейський — філософ-платонік, небіж Плутарха.

19

І, 10: 1. Александр Котіейський — знаний граматик із Фригії, мав неабиякий вплив при імператорському дворі. Навчав Марка Аврелія грецької мови та літератури.

20

І, 10: 2. Йдеться про типові помилки мовлення, що на них вказували античні граматики, а саме про варваризми та солецизми.

21

І, 10: 3. Річ — речення. В оригіналі — співзвучні словоформи πράγματος — ῥήματος.

22

І, 11: 1. Марк Корнелій Фронтон (бл. 100—170 р.) — знаний латинський ритор, вчитель Марка Аврелія. Збереглася частина їхнього листування.

23

І, 11: 2. Фронтон писав, що в Римі майже неможливо знайти справжньої дружньої приязні (φιλοστοργία); мовляв, у латинській мові навіть не існує слова на її позначення.

24

І, 12: 1. Александр Платонік — можливо, йдеться про ритора із Селевкії, котрий упродовж якогось часу був секретарем Марка Аврелія.

25

І, 13: 1. Цінна Катулл — філософ-стоїк.

26

І, 13: 2. Доміцій — можливо, йдеться про Ґнея Доміція Афра, римського політика й ритора І ст., вчителя Квінтіліана.

Атенодот — філософ, вчитель Фронтона.

27

І, 14: 1. Марк Аврелій не мав рідного брата; можливо, тут йдеться про філософа-перипатетика Клавдія Севера, якого Марк Аврелій називає братом через їхню духовну близькість (або через посвоячення: деякі джерела