Велена Солнцева - Основи некромантії. Академія темної магії, Велена Солнцева

Архарій
  Лють спалювала зсередини, як і бажання, що накочувало хвилями. Я надто довго не був з жінкою, і вистава влаштована Кетрін була дуже вражаючою. Тільки сила волі, яку у демонів тренували з дитинства, допомогла втриматись.
  Увірвавшись у вітальню, де батько з матір'ю про щось запекло сперечалися, прогарчав:
-Як ти посміла?
   Мама, мабуть, забула, що характер я успадкував саме від неї, і показна холодність батьків зазвичай не обманювала.
-Охолонь, сину. - пророкував батько, підводячись зі свого місця, щоб перегородити мені шлях.
-Я її не чіпатиму, як ніяк вона моя мати. – посміхнувся. - Я не такий виродок.
-Ти на себе в дзеркало зараз подивися. - парирував батько.
  Мама спокійно зустріла мій розлючений погляд.
-Тобі не сподобався мій подарунок?
-Ти опоїла Кетрін. - уже в голос заволав, не побоюючись своїм ревом розбудити дівчину, магічний сон не розвіяти.
-Я всього лише полегшила тобі завдання. - вона зміряла мене поглядом. - Але якщо судити з твого стану, подарунком ти не скористався.
-Ти хоча б на секунду задумалася про те, що скористайся я її вразливістю, вона могла б мене зненавидіти.
-Як кажуть, від ненависті до кохання один крок. - глибокодумно простягла мама, подивившись при цьому на батька.
-Вона людина. - процідив крізь зуби.
-Не думаю, що люди в цьому сенсі чимось відрізняються від нас, тож не кип'ятись. Ти ще маєш час до світанку, щоб скористатися моїм подарунком. Служитель храму вже виїхав, і якраз на ранок буде тут.
  Стиснувши руки в кулаки, холодно вишкірився, усмішкою цю гримасу навряд чи можна було назвати.
-Ми з Кетрін йдемо, зараз.
  Вони не залишили мені вибору, як би це небезпечно не було, доведеться повернутись на поверхню, дівчину я тут не залишу, інакше до кінця тижня вона вже може бути вагітною, я не залізний, а мати на цьому не зупиниться.
-Ти не посмієш. - розлюченою кішкою зашипіла жінка.
-Посмію.
  Розвернувшись швидко покинув кімнату, у мене всього кілька хвилин у запасі, поки батьки не опустили купол над будинком. Через нього мені не пробитися, надто сильна родова магія не дозволить піти.
  Стрімко злетівши сходами, увірвався в кімнату, і підхопивши сплячу дівчину просто розпоров простір, часу на розрахування порталу не було.
  Крокнувши в вир, подумки представив кімнату Кетрін в гуртожитку, має спрацювати. Наступні кілька кроків далися тяжко, відчував як родова магія тягне назад, затримайся я на пару секунд, і вже було б не вислизнути.
  Варто було зробити крок у кімнату, як вирва зачинилася. Над головою почувся сухий старечий голос.
-Ректор просив сповістити його як тільки ви з'явитеся.
Хто б сумнівався. Обережно поклав сплячу дівчину на ліжко, тільки після цього обернувся до примарної леді.
-Ну що ж, клич.
  Розповідати все цьому самовпевненому напівкровці не збирався, але мені буде потрібна його допомога, так що частиною інформації доведеться поділитися.
-Я вже думав ви не повернетеся.
  Леон Харон безшумно закрив за собою портальний перехід, складалося враження, що він весь цей час сидів напоготові.
-Думати іноді дуже шкідливо. - глибокодумно простягнув. - А створінням зі слабкою душевною натурою тим більше.
  Напівдемон насупив брови, висловлюючи своє невдоволення, я вважав за краще зробити вигляд що не помітив цього. Та по суті було начхати, що він думає, ці недоумки примудрилися проморгати пробудження Халь, і тепер усім нам загрожували каліцтва, їм фізичні, нам моральні, і для загального стану здоров'я згубні.
-Де хлопчик? - задав хвилююче мене питання.
-Він у лікувальному корпусі.
-До сих пір? - здивовано підняв брови, наскільки пам'ятаю, на ньому не було важких ран, хіба що незначні розриви в енергетичному полі.
-Після того як ви з дівчиськом зникли, його почало сильно ламати, причину поки що не вдалося з'ясувати. - ректор кинув невдоволений погляд у бік кімнати, і мені відразу захотілося його вдарити.
-Цікаво.
  Тобто зв'язок потенційних жертв ритуалу виявився набагато міцнішим, ніж я думав, і те, що хлопчик приймав за прояв сильних почуттів, було не чим іншим як побічним ефектом від їх зустрічі.
-Вважаю, що після вашого повернення йому полегшає. - Харон не приховув свого невдолення.
-Леді Корделія приїжджала?
-Не тільки верховна, а й сам Еріан удостоїв нас своїм візитом. - кисло вимовив Леон.
-Погрожував? - Ззапитав, нітрохи не сумніваючись у відповіді.
-Погрожував. - Підтвердив Леон, після чого задумливо продовжив. - А ось верховна була напрочуд спокійною, навіть задоволеною.
  Хто б сумнівався, стара гримза побачила підтвердження того, що її план працює.
-Вона сама блукала академією?
-Ні, тільки у супроводі.
  Дуже добре, не можна цій старій павучиці давати наближатися до печаті.
-Ви скажете що відбувається? – холодно поцікавився напівкровка.
-У вас руйнується печатка, яка не дає проникнути у ваш світ тіні незабутньої Халь. Саме її й намагалися викликати недоумки, що почали всі ритуальні вбивства.
  Харон насупився, але все ж таки зумів зробити правильні висновки, значить мізки все ж таки є:
-Дармова сила.
-Так, сила, але не дармова. Якщо тінь вирветься, вона поглине дуже багатьох, включаючи тих, хто її випустив.
  Він зрозумів усе правильно.
-Коли? - було його наступне питання, і я навіть трохи почав поважати Харона.
-У день осіннього балу, багато магів, багато магії та енергії. Якраз вистачить для першого прикорму.
  Він кивнув, залишалося тільки обговорити подальший план дій, причому в цій виставі не повинна брати участь моя дівчинка. Тепер я вже точно був впевнений, що Кетрін стане моєю, надто прив'язався до цієї дівчини з сріблястим волоссям, настільки що вже й подумати не міг про те, щоб її відпустити