Велена Солнцева - Основи некромантії. Академія темної магії, Велена Солнцева

Кетрін
  Мені було жарко, душно і нестерпно соромно. Прокинувшись від сну, свідомість почала щедро підкидати картинки минулого вечора, коли я сексуально домагалася Ара. Варто віддати йому належне, він стоїчно виніс усі мої нападки, і показав своє благородство. Ось тільки хто б мені сказав, чому я відчуваю при цьому розчарування?
-Прокинулася? - промуркотів демон у мене над вухом.
  Навіть бровою не повела, щоб не розкривати свій стан, мені було соромно, хотілося крізь землю провалитися, і полежати там трохи, в темряві і теплоті, поступово відходячи від ганьби.
-Я ж знаю що ти прокинулася. - продовжив цей невгамовний, розв'язуючи пути, що все ще стягували мене, зав'язав на совість, так що й за ніч не вибралася.
-Тобі здалося. - пробурмотіла, відчуваючи, що мені стало легше дихати.
-Не думаю. - прошепотів він мені у вухо, після чого лизнув мочку і злегка прикусив, запускаючи натов мурашок по тілу.
-Ти що надумав? - обурено прохрипіла, ну мені хотілося думати що обурено.
-Думаю продовжити вчорашній вечір, ти ж не проти? - нахабна чоловіча рука пробралася під ковдру і стиснула груди, ліву, напевно щоб краще відчути, як у прискореному ритмі забилося серце.
-Ти що робиш? - прохрипіла, сил на те щоб відштовхнути не було, можливо це ще відлуння вчорашнього збудження.
-Я цілком прозоро окреслив свої наміри.
  Ковдра поповзла вниз, як і язик спокусника. Не витримавши такого натиску, розплющила очі з чітким наміром все висловити нахабі, і здивовано розплющила рота. Ми були у моїй кімнаті у гуртожитку.
-Що ми тут робимо?
  Ар хмикнув, уже підбираючись до грудей.
-Мені хочеться думати, що займатимемося любов'ю.
  Я схопила чоловіка за волосся на потилиці, але чомусь замість того, щоб відтягнути нахабу від свого тіла, навпаки притиснула до себе сильніше. Але варто було йому трохи прикусити шкіру, тут же схаменулась і потягла назад. Пролунав невдоволений рик, і роздратоване.
-Що тобі не подобається?
-Коли ми встигли переміститися?
-Коли ти спала, і сподіваюся тобі снилися непристойні сни з моєю участю. -  посміхнувся мій недофальміяр, який з деяких пір був ще й мимовільним нареченим.
  Поки я намагалася посилено згадати що мені там снилося, він вирішив не гаяти часу дарма, і не зустрівши опору з мого боку, накрив губи поцілунком. Злегка прикусив нижню губу, вимагаючи відкрити рота, підкорившись, прикрила очі. І як виявилося даремно, в пам'яті щось промайнуло, неприємне, темне, щось не давало мені розслабитися. Зрада людини, якій я довіряла. Я не пам'ятала його обличчя, не пам'ятала імені, але пам'ятала біль, що він мені завдав.
-Стій. - прошипіла, ледве розірвавши наполегливий поцілунок.
Ар відсторонився, вимогливо заглядаючи у мої очі. Що він там побачив, не знаю, але ліжко покинув миттєво.
-Мабуть ще не час. – тихо пробурмотів. - Піднімайся, спляча красуня, нам сьогодні треба бути на заняттях.
-Ти теж підеш?
-Я буду поруч. - ухильно промовив Ар. - Постарайся не наближатися до Еріна, він зараз може бути небезпечним.
  Не стала говорити що і без його напуття не стала б наближатися до хлопця. Востаннє його прояв почуттів виглядав як одержимість, і не найздоровіша. Досі пам'ятаю гарячковий блиск очей.
-Хіба мені безпечно знаходитись в академії?
-Це зараз безпечніше, ніж перебувати у Хшсаї.
  З цим було складно посперечатися, досі тілом проходить тремтіння, варто згадати матусю мого благовірного. Обсмикнула себе, він не мій, і вже тим більше не благовірний. Кинула на нього косий погляд, хоча все можливо...
  Закутавшись у покривало, пошкандибала в вбиральню. Навіть не думала що буду така рада поверненню до гуртожитку, і власне до самої академії. Нашвидкуруч вмившись і приведши до ладу все, що можна було привести, волосся чомусь не хотіло слухняно укладатися ні в косу, ні в хвіст, стирчачи в різні боки, наслідки того, що мене недбало закутали в покривало з мокрою головою. Форма зараз на мені злегка висіла, позначався екстремальний метод схуднення - втечі від свого ближнього.
-Ти там заснула?
  Пролунав за дверима лінивий голос.
-Вже виходжу.
  Ще раз оцінивши свій зовнішній вигляд, трохи скривилася. Усередині зріло бажання виглядати краще, і я була не настільки дурна, щоб не розуміти причини цього. А може чай ще не вивітрився з голови, напевно це він був причиною моєї недавньої неадекватної поведінки.