Велена Солнцева - Основи некромантії. Академія темної магії, Велена Солнцева

-Люба, прокидайся, тут не слід спати. Тим більше в такій незручній позі, тіло болітиме.
  Мене акуратно трусили за плече, а наполегливий голос дратував своєю медовою солодкістю.
-Мила, прокидайся.
  Тяжко зітхнувши відкрила очі, і одразу ж сіла рівніше. На широкому підлокітнику крісла влаштувалася матінка Ара, і це саме вона так настирливо мене будила.
-Не слід засинати в бібліотеці, люба. - знову повторила вона. - Якщо тебе зацікавила книга, то ти можеш спокійно взяти її до себе в кімнату.
  Помітила, що поряд зі мною стоїть невеликий столик з однією єдиною чашкою.
-А де Ар? - голос після сну був усе ще хрипкуватий.
-Він залишився закінчити розмову з батьком, вони дуже давно не бачилися. Випий відвар, і вирушай у кімнату, вже пізно.
  З підозрою подивилася на тонку порцеляну на столику.
-Що це?
-Усього лише чай, мила. Коли я побачила що ти спиш тут, вирішила, що ти занадто втомилася, і чашка чаю тобі не завадить.
-Дякую, але я не хочу.
  Зробила спробу підвестися, але залізна хватка на вигляд тендітної жіночої руки, змусила відкинутися назад.
-Дорога. - ще в нещодавно лагідному голосі прослизнули сталеві нотки. - Випий чай, та йди. Завтра важкий день, ти маєш бути бадьорою і свіжою, а не пом'ятою і втомленою.
-Ви хочете сказати, що я звідси не піду, поки не вип'ю це? - знову зиркнула на столик.
-Можна сказати і так. - посмішка більше нагадувала оскал. - Я така рада, що ми один одного розуміємо. Ну, сміливіше.
  Вона сама підхопила чашку і піднесла її до моїх губ. Наполегливість була підозрілою, але й виходу в мене не було. Я усвідомлювала, що навряд чи вони мене труїти, тому залишалася надія на те, що в чашці дійсно нешкідливий склад, і про мене просто надмірно турбуються. Нерішуче зробила перший ковток, після чого вже сама випила решту. Чай виявився освіжаючим, бадьорим і зовсім несолодким. По тілу розлилася неймовірна легкість, а в грудях швидше забилося серце.
-Ось і розумниця. - мене погладили по голові, наче я була дитиною. - А тепер іди до кімнати.
-Ви праві, піду я. - пробелькотіла невластивим для себе тонким голоском.
  Обернувшись наостанок, побачила хитру посмішку на губах жінки.
  До покоїв долетіла як на крилах, чим ближче підходила, тим спекотніше мені ставало. З'явилася непереборна потреба все з себе стягнути прямо негайно, а ще краще заповзти в холодну воду до кращих часів, занадто бадьорим виявився чайок.
  У кімнату влетіла на ходу здираючи остогидлу сукню, не особливо турбуючись про її цілісність, і тільки залишившись в одній сорочці, почула здивоване.
-Кетрін, що ти робиш?
  Біля вікна стояв Ар, заклавши руки за спину, і так гарно він стояв, що мені захотілося, щоб він ліг, от сюди, на це зручне, велике ліжко.
-Ар? - я не впізнала свій голос, хрипкий, з придиханням і незрозумілою вібрацією. – Я сподівалася тебе тут побачити.
  Обличчя чоловіка стало суворим і навіть трохи похмурим. Але від цього здавалося ще більш привабливим.
-Що з тобою?
  Я повільно, крадучись підходила до нього, здавалося варто зробити різкий рух, і він вистрибне у вікно.
-Зі мною все чудово, просто чудово, ще ніколи так добре себе не почувала. - простягла, зробивши ще один плавний крок у його бік.
-З тобою точно щось не так. - потім на гарному обличчі промайнула тінь розуміння, він прошипів. - Напій наречених.
  Зараз мене зовсім не турбувала з думка про те, що мене називають його нареченою. Навпаки, вона мене хвилювала, змушувала серце частіше битися. Ар подолав відстань, що розділювала нас у два кроки, і схопивши за плечі різко струснув.
-Ти пила цю гидоту?
  Впевнено кивнула, затримуючи погляд на губах-яскравих, соковитих, бажаних.
-Пила, але не гидоту, а дуже смачний чайок.
  Підтягнулась, щоб дотягнутися до бажаних губ, але Ар відхилився, змусивши мало не гарчати.
-Ти зараз не в собі, Кетрін. Тобі необхідно трохи охолонути.
  Він підхопив мене на руки, чим украй порадував, і я відразу поспішила обвити руками сильну шию, притискаючись до нього. Ось тільки поніс він мене не до ліжка, а в протилежний бік, до дверей ванної кімнати. Відчинивши двері навстіж, всього на мить застиг, важко дихаючи, після чого разом зі мною ступив у басейн. Вода виявилася крижаною, шкіра миттєво вкрилася мурашками, а в голові трохи прояснилося, липкий рожевий туман ненадовго відступив.
-Якого біса ти робиш? - верескнула і спробувала вибратися з води.
  Ар перехопив мене за талію, притискаючи до себе ще міцніше.
-Кетрін, витримка у мене не залізна, тому стій спокійно.
  Спокійно не виходила, я крутилася в марній спробі чи то вирватися, чи то притиснутися ближче, і тим самим доводячи чоловіка до божевілля.
-Все. - прогарчав він мені у вухо, і легко вистрибнувши з води, вирвав і мене як моркву.
-Ми в ліжечко? - відразу запитала я, бо без рятівного холоду жар почав повертатися.
-У неї рідну. - прошипів Ар, і я мало не в стрибками побігла слідом.
  Я передчувала палку пристрасть, оргазм нарешті, але ніяк не очікувала, що мене закрутять в ковдру, і міцно обмотають мотузкою, яку зло висмикнули з повітряного балдахіна, що нависав над нами.
-Спокуса занадто велика, Кетрін. Але якщо я піддамся, ти мені цього потім не пробачиш. Спи.
  Легкий поцілунок у лоб, і мене накрило солодке забуття, яке повільно забирало з собою жар.