Олена Тодорова - Хочу тебе кохати, Олена Тодорова

- Не... Не боляче...

- А трясешся чого? Холодно? - продовжую говорити з її скронею.

- Ні... Просто... Просто трясуся... Так мені хочеться!

Намагаюся фокусуватися на розмові й не думати про те, що все ще перебуваю всередині неї. Перший. Мати вашу, як не мусолити цю думку, якщо член затиснутий в оксамитовій теплоті? Якщо я все ще там - на вершині? У ній. З нею. Іскри по тілу висікають, хоч як намагаюся заспокоїтися.

- Серце як? - запитую на видиху.

- Розбито. Давно, - видає різко і впевнено. Добиває дрібним мурашковим шепотом: - А твоє?

Судорогами скручує не тільки мої напружені м'язи, а й усе всередині. Піднімається за ребрами справжня штормова хвиля.

Моє? Другий раз залишаються криваві шматки. Але про це я їй не скажу. Без того ледь дихаю.

- Центуріон... Я серйозно. Як ти?

- Припини так називати! Нормально я. Чесно. Просто... Просто закінчуй швидше.

- Впевнена?

- Впевнена.

- Тримайся, - видихаю, перш ніж зірватися.

Рухаюся як ніколи повільно й обережно. Болісно й ніжно. Ледь розгойдуємося, а все одно: то злітаємо вгору, то ухаємо у прірву.

Туга. Гаряча. Тремтяча.

Моя. Абсолютно.

Перший... Перший... Перший... Перший...

Серце в шаленому відриві стукає на максимум. Начебто ніякої особливо фізичної активності, а воно калатає настільки, що погано стає.

Втомившись із собою боротися, піднімаю голову і знаходжу її очі. Варя відповідає. Дивиться... Дивиться на мене! Важко дихаємо одне одному в губи. Рухаємося. Я штовхаюся в її тіло, вона чуттєво тремтить і подається назустріч. Дряпає нігтями мені спину. Коли вбиваюся до упору, заганяє глибше і на секунду ціпеніє. Я теж у цю мить інстинктивно завмираю. На зворотному русі найсильніше бомбить. Обох. Я ж відчуваю. Усе назовні. Зупинити неможливо.

Дивлюся на неї. Дивлюся.

І вона дивиться. Дивиться.

Дихаємо з кожним поштовхом частіше й голосніше. Вбиваючись у її тіло, уже мрію залишитися там назавжди. Насолода, що охоплює все моє єство, є якоюсь болючою і все ще надто гарячою. Стількох перетрахав, подібне сплетіння відтінків задоволення розрізняю вперше.

З Любомировою все інакше. Жорсткіше. Гостріше. Яскравіше.

Просто до неї я не вмів літати. А зараз літаю.

І похер на все.

Раз уже нутро вирвало, втрачати більше нічого. Зі стогоном видихаючи, долаю останні сантиметри тріскучого повітря і притискаюся ротом до Вариних губ. Ігноруючи її заціпеніння, здичавіло лижу язиком, щоб одразу набрати максимум смаку. Раз, другий... І, нарешті, впиваюся з усією одержимістю в її рот. Роздаю всі почуття - без будь-якого жалю. Без гальм, прямо вниз і одразу вгору, коли Варя відповідає.

Жадібно. Гаряче. Волого.

І боляче. Блядь, звісно ж, боляче. Без цього ніяк, зрозумів уже. Занадто велику армію почуттів у грудях розплодив. Люту й розгромну. Розносить усе. На друзки, вашу матір.

Здригаємося. Болісно і солодко.

Не перериваючи поцілунку, Варя починає плакати. Точніше, продовжуючи ривками цілувати, у проміжках голосно й сипло схлипує. Впізнаю ці емоції, і мене замикає якраз у той момент, коли вона затискає своїми шовковими внутрішніми м'язами мій член і, стікаючи густими, гарячими соками, кінчає. Відчуваю шаленої частоти пульсацію і забуваю, що хотів бачити її обличчя на піку блаженства. Тупо не встигаю відірватися, як сам розлітаюся. З надсадним стогоном, в останню секунду висмикую з Любомирової член і, не втримавшись на витягнутих руках, одразу ж падаю зверху.

Судорожно втягуючи повітря, притискаюся обличчям до тонкої шиї й завмираю, щоб відновити не тільки дихання... Доводиться заново запускати всі системи, бо я з цим оргазмом, мабуть, усе-таки помер.

 

[1] Possession (англ.) - володіння, розпорядження, зберігання, володіння, власність.

_______

Дівчата, вибачте, що я так довго не виходила на зв'язок. Знаходжуся у відпустці, взяла з собою новий ноутбук, файл з книгою закинула, а увійти на Букнет не змогла((( забула не то, зо пароль(( а мейл, яким тут зареєстрована. Лише сьогодні знайшла кінці)) Ще раз прошу вибачення. 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно