Тімо Айраксінен - Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає

кожен аспект керування життям окремо, можна спробувати резюмувати сказане кількома фразами. Я вірю, що керування ризиками — один із наріжних каменів керування життям. Інший — більш позитивний погляд, згідно з яким у житті є багато хорошого і про нього слід піклуватися. Ризики — небезпеки, які завдають удару тоді, коли найменше на нього чекаєш. У житті багато негативного. Спершу слід це визнати, а тоді підготуватися до важких часів і ударів долі. Але є і хороше. Хоч би як дивно це звучало, хороше теж підлягає контролю. Хороше можна купити за гроші, отже, гроші — це добре. Не всі в це вірять. Але в цій книжці я вже й так забагато наговорив про гроші.

Що є осередком керування життям? Уже одна ця особ­ливість може бути ідеалом помірності. Життя перебуває під контролем тоді, і тільки тоді, коли хорошого в міру. З іншого боку, поганого має бути якомога менше. Хорошого в міру, і поганого по мінімуму. Максимізація хорошого — фатальна помилка. Людина схильна думати, що хорошого ніколи не буває забагато, але це не так. Надміру хорошого — теж прокляття. Насолода славою, багатством, розкішшю, успіхом і популярністю в надто великих дозах до добра не веде. Однак погане слід мінімізувати. Я ніколи не вірив тим християнським обивателям, які стверджують, що зло має якусь добру ціль у цьому світі. Страждання облагороджує. Те, що не вбиває, робить тебе сильнішим. Терпи, терпи і матимеш красиву корону. Це все обман. Страждання — всього лише руйнівна сила, якій ніхто не хоче ставати на шляху. Є кращі способи допомогти людині, ніж змушувати її страждати. Але існує також третя особливість керування життям — гармонія.

Керування життям — група методів, спрямованих на врів­новаження хорошого, мінімізацію поганого і гармонію в усьому. Наслідком успішного керування життям є душевний спокій. Душевний спокій — єдиний подібний щастю стан, якого людині слід прагнути досягти. Душевний спокій — стан, з якого немає причини намагатися вийти. Це щастя. Все інше — омана й обман. Усе інше розчиняється, як ранкова імла.

Я впевнений, що тут має бути сказано щось важливе про щастя і його досягнення. Втім, я не впевнений з приводу поняття керування життям. Як я вже зауважив, воно здається мені неконтрольовано дурнуватим словосполученням, яке краще б взагалі не вигадували. Воно викликає ідіотичні асоціації. Втім, зрозуміло, що людина повинна взяти своє життя під контроль. Керування — неправильне слово. Держава керує нами і Тар’я Галонен. Керування стосується державного управління і адміністрування. Це продукт сформованого державою бюрократичного мислення, на який комісія Академії Фінляндії виділяє податкові кошти, розраховуючи на отримання матеріальної вигоди і прикриваючись освітою нації.

Правильніше казати: брати своє життя під контроль. Ідея полягає в тому, що людина має своє життя чи принаймні могла б мати, якби все було добре. Людина — хазяїн свого життя, це її власність і нічия інша. Вона сама несе за нього відповідальність, хоч і сподівається на поміч близьких. Людина піклується про свій хліб, який визначає її життя і, врешті, її самість. Нічого іншого людина насправді не має, та й це в її користуванні всього кілька десятиліть. Потім від нього доведеться відмовитися назавжди. Слід піклуватися про те, що маєш, настільки довго, наскільки доведеться. Життя треба взяти під контроль і зробити своїм.

Життя, звичайно, можна змарнувати. Воно може бути приємним і сповненим насолод, але це ми на початку вже обговорювали. Кожен сам робить свій вибір. Розпуста і насолода вабить, я не заперечую. Але тоді слід забути про щастя. Якщо говорити про справжнє щастя, керування і контроль над власним життям — ключові поняття, якщо ми зможемо абстрагуватися від офіційної мови. Контроль над життям необов’язково є поняттям середнього класу, хоч би керування життям і вважалось. Середній клас — анальний процес, який керує своїм життям так само, як роботою кишки. Буржуа запихає до рота достатньо їжі, старанно її перетравлює і утримує випорожнення. І тільки коли настає слушний момент, розслаблює сфінктер, і тоді з цього роблять секрет. Керування життям, урешті-решт, усього-на-всього запор. Більше нічого не виходить назовні, хоча тиск великий і потреба критична. Під час розрядки не виникає насолоди, лише сильно болить. Те саме продовжується і надалі. Життя дійсно потрібно взяти під контроль у кращий за цей спосіб. У нагороду отримаєш душевний спокій.

Марнування життя — відповідь-реакція на вимогу керування релігійним життям і життям середнього класу. Те, що не можна використати і чим не можна володіти — власне життя, — викидають на смітник. Не кажуть, що з ним потрібно робити, і тому викидають його або руйнують. Саме тому вся розкіш навіює сум. Вона не є результатом власного і вільного вибору людини. Тому за нею слід сумувати.

Щоб життя не марнувати, тобто не тримати його в кишці, як під час запору, що слід робити? Як взяти власне життя під контроль? Власне, уся ця книжка розглядає лише це велике питання, наприклад, коли говорить про насолоду та біль і їхні взаємовідносини. Лишилася тільки одна тема — гармонія і її стосунок до душевного спокою.

3.5.4. Великий принцип гармонії

Гармонія означає, що складові пасують одна до одної, впливають одна на одну і створюють цілісність, яка вміщає більше, ніж окрема складова сама по собі. Наостанок як підсумок усього вищесказаного я наведу модель гармонії у настільки широкій перспективі, наскільки це можливо, модель космічної гармонії. Ідея гармонії у будь-якому разі вимагає якомога ширшої перспективи. Припустімо, що є гармонійна сім’я, члени якої люблять одне одного й у всьому іншому теж ідеально гармонійні. Якщо їх оточує вороже і жорстоке суспільство, сімейна гармонія довго не протримається. Сина вбивають під час відрядження. Сім’ю охоплює сум, і, коли нещастя повторюються та набирають сили, сімейне щастя дає тріщину. Нікому не під силу витримати все. І навіть якби суспільство теж було гармонійним, природа подеколи позбавляє засобів прожиття і даху над головою. Сварки та злість посилюють нестерпний досвід нещастя. Так гармонія стає тимчасовою і недовговічною, а то й зникає остаточно. Це означає, що людині не дано жити в країні щастя, де душевний спокій нерушимий. Але це не означає, що філософія повинна припинити роздуми над гармонією і щастям. Завжди можна зобразити ідеал, якого не існує. Принаймні він дає напрям для хороших думок і допомагає переживати скрутні часи.

Гармонія

Рисунок 1

Кожен ідеал — витвір його творця. Далі я роблю своє припущення щодо кінцевої моделі гармонії — світу щасливих людей. Нехай кожен зробить свою. У будь-якому разі щастя за своєю суттю — душевний спокій і задоволеність. Але тоді щастя