Джон Кехо - Квантовий воїн

Якщо ми люди духовні, то запитаємо себе: у що Бог, Будда чи Ісус хоче, аби я повірив, — і відповідно до цього бачення формуватимемо свої переконання. Якщо ж поняття духовності нам далеке, ми так само просто можемо уявити себе розпорядниками землі або ж співчутливими людьми, які прагнуть змінити світ на краще і збудувати свою модель реальності на основі найвищих ідеалів. Кожен із нас повинен знайти власне бачення та бути готовим іти за ним.

Ми довіряємо своєму серцю, інстинктам, внутрішньому чуттю, снам, знакам, відчуттям — усьому, що допомогло так далеко зайти в нашій мандрівці. Не потрібно бачити всю картину, щоб розпочати свій шлях, — нам ніколи не відкриється ціла картина; ми просто діємо та довіряємо, а тоді знову діємо — так проникаємо вглиб прихованих від нас таємниць. Осяяння приходить поступово, день за днем, коли ми довіряємо та діємо, коли плетемо павутину з того, що нам відкрилося.

Ґергард Дорн, містик і алхімік шістнадцятого сторіччя, дуже детально описує цей процес: «Той, хто навчається, отримує знання; знання приносять любов, що породжує відданість; відданість веде до повторення, а повторення дає досвід, доброчесність та силу, які допомагають творити дива».

Ми творимо діла, коли створюємо себе наново і стаємо космічними створіннями. Це поступовий процес, який має чітко визначені етапи. Дорн говорить, що відданість спричиняє повторення, а те дає нам досвід, доброчесність та силу. Вочевидь, повторення має для Дорна неабияке значення. Це й не дивно, бо повторення — алхімічний процес, ключ, що відчиняє двері до нашої трансформації. Ми повинні збагнути неймовірну силу повторення й не обманювати себе, думаючи, що свідомість можна змінити якось інакше.

Нейровчений Майкл Мерцених погоджується з цим. Мерцених, якого називають одним із провідних учених у галузі нейропластичності, пояснює, що нові функціональні мережі в мозку можна створити лише шляхом повторення. Дослідник описує мозок як такий, що здатний змінювати себе завдяки увазі та вправам, майже як окрема жива істота. Він завжди «вчиться навчатися» і є дуже сфокусованим, адже утворення нових нейронних зв’язків залежить від високої концентрації уваги.

Психолог-дослідник Едвард Тауб також виявив, що сеанси тренувань повинні бути короткочасними, — він називає це «концентрованою практикою». Ми отримали чудові результати не внаслідок довгих, але нечастих вправ, а саме завдяки коротким, однак регулярним тренуванням10.

Ми, квантові воїни, знаємо, що це повторення дозволяє виплітати павутиння, укорінювати переконання, роздумувати над законами та поглиблювати свої знання про них. Квантова практика вимагає повторення; без нього нічого істотного не станеться.

Алхімік шістнадцятого сторіччя, відомий нейровчений, високошанований психолог-дослідник та квантовий воїн — усі вони погоджуються з тим, що повторення — це ключ до досягнення відчутних результатів. Ось чому ми тренуємося щодня.

Завдяки щоденній квантовій практиці ми створюємо себе наново, утворюючи в мозку нові нейронні зв’язки. Вправи, що розвивають квантову силу мозку, не лише допомагають створити нові образні переконання, плести павутину та виходити за межі минулого і майбутнього, але й (завдяки цим новим можливостям) утворити нові нейронні мережі, внаслідок чого ми стаємо іншими людьми. Сила та знання видатних учителів людства, які були за межами нашого розуміння, тепер відкрилися нам, і ми знаємо методи, які допоможуть досягти бажаного. Те, що здавалося чимось утаємниченим, тепер стало явним.

Коли ми нарешті знаємо про свої можливості, постає питання, чи стане нам сміливості та волі впоратися з усім цим. Ось де на допомогу приходить відданість баченню. Дорн стверджує: «Відданість веде до повторення». Саме наша щоденна внутрішня робота над собою творить відданість, яка наділить нас волею та силою йти цим шляхом, виконувати внутрішню роботу, необхідну для пробудження в нас космічної свідомості.

Далі Дорн говорить про алхімію, і це ніщо інше, як завуальована згадка, загадкове кодове слово, під яким містики та духовні подвижники Середньовіччя розуміли пробудження душі. Сьогодні наша свобода релігії нічим не обмежена, і ми часто забуваємо, що були часи, коли церква правила залізною рукою, коли будь-яка неортодоксальна практика, що виходила за межі дозволеного, каралася в’язницею та зчаста смертю. З цієї причини такі люди, як Дорн (що дотримувались альтернативних методів духовності), послуговувалися словом «алхімія», аби приховати те, чим займалися, та уникнути переслідування: «Той, хто багато років вивчав алхімію, дотримувався всіх формул та проводив експерименти з безмежною відданістю, любов’ю та повторенням, змінює свою особистість. Лише змінивши свою особистість, наситивши її потужною магією, ти зможеш змінити матеріальний світ»11.

Змінити особистість, наситивши її потужною магією, можемо, ступивши на містичний шлях, на якому збудуємо свій внутрішній храм. Ми обираємо «насичені потужною магією» переконання та вкорінюємо їх у свідомості, керуючись власним розумінням того, що можливо, а також певним баченням, яке кличе нас.

Ми повинні дуже добре продумати модель реальності, яку плануємо створити, бо те, що створимо «у своєму внутрішньому храмі», стане нашими законами, нашою правдою, з ними нам належить «жити, дихати та бути тим, ким ми є». Оскільки можемо створити будь-що, тому обирати треба розумно, використовуючи всю накопичену мудрість та досвід. Ми будуємо свій внутрішній храм цеглина за цеглиною, думка за думкою, вправа за вправою. Ця практика допомагає нам створити в мозку нові нейронні мережі, проте цього разу робимо це свідомо, цілком розуміючи свої дії, керуючись певною метою та баченням. Коли ми так перебудовуємо себе, то стаємо провидцями, митцями, квантовими воїнами, і справа наша є великою. Вибір власних законів та створення своєї моделі реальності — то найвищий акт творчості. Душа

Тепер остання частина нашого єства пробудилася та возз’єдналася з іншими. Наша душа стрепенулась і пробудилася через міріади подій, з яких складається життя. Десять тисяч справ — це пожива для душі. Священні рани, знаки та знамення, сни, ритуали, молитви, плетення павутини, вкорінення переконань, розвиток характеру, відмова від дріб’язковості, усвідомленість — усе це змушує душу пробудитися. Саме такою має бути гра, бо ж, якщо душа не функціонуватиме всередині нас, ми не зможемо успішно грати в космічну гру. Якщо душа не пробудиться, ми не матимемо внутрішнього бачення, необхідного для гри на такому рівні. Та коли душа всередині не спить, усе змінюється. Тепер можемо слухати внутрішній голос, який спрямовуватиме нас, адже ця частина єства має нові та свіжі ідеї, що стосуються нашого життя. Тепер вона активно задіяна у створенні нової моделі реальності. Душа стає учасником гри і веде нас зовсім неочікуваними стежками, і коли це стається, ми знаємо, що тепер насправді граємо в космічну