Стівен Вайнберг - Пояснюючи світ

Коперника небажані місця. Трактат «Про обертання…» занесли до переліку книжок, заборонених для читання католиками. Замість повернення до Птолемея чи Арістотеля деякі католицькі астрономи, як-от єзуїт Джованні Баттіста Річчолі в його «Новому Альмаґесті» 1651 року, виступали на користь системи Тіхо Браге, яку тоді не можна було спростувати даними спостережень. Трактат «Про обертання…» залишався в переліку заборонених творів до 1835 року, неабияк заважаючи викладанню науки в деяких католицьких країнах, зокрема в Іспанії.

Ґалілей сподівався на покращення ситуації після 1624 року, коли папою Урбаном VIII став Маффео Барберіні. Барберіні був флорентійцем і палким прихильником Ґалілея. Він запросив Ґалілея до Риму й пожалував йому півдюжини аудієнцій. Під час цих бесід Ґалілей пояснював свою теорію припливів, над якою працював іще з 1616 року.

Теорія Ґалілея базувалася головним чином на обертанні Землі навколо осі. Фактично ідея полягала в тому, що океанські води накочуються й відкочуються вперед і назад у міру обертання Землі, коли та рухається навколо Сонця, і під час цього руху питома швидкість якоїсь точки на земній поверхні в напрямку руху Землі по її орбіті весь час збільшується та зменшується. Це зумовлює періодичні океанські хвилі з одноденним періодом. Так само, як за будь-яких інших коливань, там є обертони з періодами в половину дня, третину дня тощо. Отже, це залишає осторонь будь-який вплив Місяця, але ще з античності було відомо, що вищі «сизигійні» припливи відбуваються за повного та нового Місяця, тоді як нижчі «квадратурні» припливи бувають під кінець другої й на початку третьої чверті Місяця. Ґалілей намагався пояснити вплив Місяця, припускаючи, що з якоїсь причини орбітальна швидкість Землі збільшується за нового Місяця, коли той перебуває між Землею та Сонцем, і зменшується за повного Місяця, коли той перебуває по інший бік Землі від Сонця.

У цьому Ґалілей показав себе не з найкращого боку, хоч його теорія не була геть помилкова. Не знаючи теорії гравітації, він жодним чином не міг правильно зрозуміти природу припливів. Але Ґалілей мав знати, що теорію припливів, яка не мала суттєвого емпіричного підтвердження, не можна було вважати доказом руху Землі.

Папа сказав, що він дозволить опублікувати цю теорію припливів, якщо Ґалілей розглядатиме рух Землі лише як математичну гіпотезу, а не як щось істинне. Урбан пояснив, що він не схвалює публічного наказу інквізиції від 1616 року, але не готовий його скасувати. Про персональні постанови, вручені йому інквізицією, Ґалілей під час цих бесід папі не повідомив.

У 1632 році Ґалілей був готовий опублікувати свою теорію припливів, яка вже цілковито захищала теорію Коперника. На той час Церква ще не критикувала Ґалілея публічно, тож коли він звернувся до місцевого єпископа по дозвіл опублікувати нову книжку, то отримав його. Цією книжкою став його Dialogo («Діалог про дві найголовніші системи світобудови – Птолемеєву та Коперникову»).

Назва книжки Ґалілея доволі цікава. Адже на той час існували не дві, а чотири найголовніші системи світу: не лише Птолемеєва та Коперникова, а й Арістотелева, яка ґрунтувалася на гомоцентричних сферах, що обертаються навколо Землі, а також теорія Тіхо Браге, де Сонце та Місяць рухаються навколо нерухомої Землі, але всі інші планети рухаються навколо Сонця. Чому ж Ґалілей не розглядає систем Арістотеля й Тіхо Браге?

Про Арістотелеву систему можна сказати, що вона не відповідала спостереженням, але, як відомо, вона не відповідала спостереженням упродовж двох тисяч років, не втративши при цьому всіх своїх прихильників. Згадайте хоча б аргумент, який запропонував Фракасторо на початку XVI століття, процитований у розділі 10. Століттям пізніше Ґалілей, безумовно, вважав такий аргумент не вартим відповіді, але все-таки не зрозуміло, чому він нічого про це не сказав.

З другого боку, система Браге працювала надто добре, щоб її можна було легко відкинути. Ґалілею точно було відомо про цю систему. Можливо, він вважав, що його власна теорія припливів доводить, що Земля справді рухається, але ця теорія не була підтримана жодними вагомими доказами. А може, Ґалілей просто не хотів, щоб Коперник змагався з грізним супротивником в особі Тіхо Браге.

«Діалог» мав форму бесіди між трьома персонажами: Сальвіаті, що втілює самого Ґалілея й названий на честь його товариша, флорентійського аристократа Філіппо Сальвіаті, Сімплічіо – арістотелівцем, названим, імовірно, на честь Сімплікія (він, схоже, мав представляти простака), та Саґредо, названим на честь венеційського товариша Ґалілея математика Джованні Франческо Саґредо, який мав їх мудро розсудити. Перші три дні бесіди Сальвіаті розбиває аргументи Сімплічіо, тоді як про припливи почали говорити лише на четвертий день. Це точно порушувало непідписану постанову інквізиції Ґалілею, а також певним чином і підписану вимогу (жодним чином не підтримувати, не захищати й не викладати теорію Коперника). Гірше того, «Діалог» був написаний італійською мовою, а не латиною, щоб його міг прочитати будь-який письменний італієць, а не лише вчені мужі.

У цей час папі Урбану показали непідписану постанову інквізиції Ґалілею від 1616 року (імовірно, вороги, яких Ґалілей нажив у попередніх суперечках про плями на Сонці та комети). Можливо, гнів Урбана був підсилений підозрою, що прототипом Сімплічіо став він сам. Причому ситуацію погіршувало те, що до вуст Сімплічіо Ґалілей вклав деякі слова папи, які той сказав у бутність ще кардиналом Барберіні. Інквізиція наказала заборонити продаж «Діалогу», але було пізно – книжку вже повністю розпродали.

У квітні 1633 року Ґалілей постав перед судом. Справа проти нього базувалася на порушенні постанов інквізиції від 1616 року. Ґалілею показали знаряддя тортур і спочатку запропонували укласти угоду про визнання того, що зайти так далеко його змусило особисте марнославство. Однак потім йому оголосили «велику підозру в єресі», засудили до довічного ув’язнення і змусили зректися його переконань, що Земля обертається навколо Сонця (в одній недостовірній розповіді йдеться про те, що, залишаючи суд, Ґалілей промурмотів собі під ніс «Eppur si muove» – «А все ж вона крутиться!»).

На щастя, з Ґалілеєм вчинили не так уже й жорстоко, як могли би. Йому дозволили почати своє ув’язнення як гостю архієпископа Сієнського, а потім продовжити його на своїй віллі в Арчетрі поблизу Флоренції й поруч із жіночим монастирем, де жили його доньки: сестра Марія Селеста й сестра Арканджела27. Як ми побачимо нижче в розділі 12, упродовж цих років Ґалілей зумів повернутися до своєї роботи над вивченням проблем руху небесних тіл, розпочатої ще за півстоліття до того в Пізанському університеті.

Помер Ґалілей у 1642 році, усе ще перебуваючи під домашнім арештом в Арчетрі. Книжки, подібні до Ґалілеєвих, що захищали систему Коперника, залишалися в переліку