Амелія Ренальді - Життя, кохання та війна, Амелія Ренальді

Він намагався не думати про її паніку, про її страх… Він просто діяв.

Увійшовши в квартиру, він швидко відкрив шафу, взяв її улюблену піжаму, халат, кілька змінних футболок.

Дістав косметичку з необхідними засобами, поклав телефонну зарядку.

Він не звик збирати речі для когось іншого.

Але зараз не було нічого важливішого.

Коли він знову опинився в її просторі, серед її речей, серед запаху її парфумів, його накрила хвиля усвідомлення.

Він стане батьком.

Це не був страх. Це було щось більше. Відповідальність.

Йому не потрібен був час, щоб звикнути до цієї думки.

Він просто прийняв її.

Бо Софія — його людина.

І ця дитина — їхня.

Він зібрав усе необхідне, взяв ключі й вийшов із квартири.

Єдине, що мало значення зараз — щоб вона відчувала себе в безпеці.

А це він міг їй дати.