Джейн Б. Бурка - Прокрастинація

телефонний дзвінок, написати перше речення чи розпакувати першу коробку. Що ви кажете собі в такі моменти? Чим Виравдовуєте свою бездіяльність щодо цього?

Напишіть список своїх виправдань. Комусь спершу буває складно пригадати ці думки. Вони можуть бути настільки автоматичними і знайомими, що здаються зовсім не схожими на виправдання. Але ви можете їх вичислити, якщо звернете увагу на момент, коли саме ви уникаєте дії. Ось кілька типових виправдань для прокрастинації:

• Мені спершу треба підготуватися; у мене немає всього, що мені потрібно.

• Зараз у мене немає на це часу, тож нема сенсу починати.

• Сьогодні надто гарний день, аби витрачати його на це.

• Я працював так багато — я заслуговую на перерву.

• Ця робота може бути недостатньо хорошою.

• Якщо я зачекаю, то зможу зробити роботу першокласно.

• Я почекаю, коли до мене прийде натхнення.

• Я почуваюсь недобре; я зараз такий втомлений; я не в настрої.

• Це не займе багато часу, а в мене його ще ціла купа.

• Мені так весело, я просто продовжу цей настрій ще трохи.

• Спершу мені потрібно позайматися (поспати, поїсти тощо).

• Важливо бути в курсі всіх подій у світі, тому я краще почитаю новини.

• Цього тижня вже надто пізно починати.

• Навіщо відправляти це у п’ятницю? Ніхто не дивитиметься цього до понеділка.

• У мене буде більше часу на вихідних.

• Якщо я ще трохи почекаю, вони про це забудуть.

• Який сенс навіть докладати зусиль, аби щось запитати? Я все одно отримаю відповідь «ні».

• Я вже зробив найважчу частину; останній крок буде легесеньким.

• Хіба це матиме значення через двісті років?

Відстежуйте свої виправдання протягом тижня. Звертайте увагу на свої думки в ті моменти, коли ви відкладаєте щось, що хочете чи потребуєте зробити, — думки, що дають виправдання вашим затримкам. Це хороший спосіб краще пізнати, що відбувається всередині вашого мозку, або збагнути, як ваші думки впливають на вашу поведінку.

Спробуйте визначити, що відбулося перед тим, як у вас з’явилася причина прокрастинувати. Про що ви думали, що відчували чи що робили у попередній момент? Якими були обставини і що пробудилось у вас? Наприклад, один молодий чоловік обіцяв своїй дівчині зробити для неї стіл. Замість того, щоб піти в майстерню, він зловив себе на думці: «Сьогодні такий гарний день, не можна сидіти в чотирьох стінах». Як він дійшов до цього виправдання? Того ранку його дівчина зателефонувала йому, щоби поговорити про стіл: «Ти такий майстровитий, — сказала вона. — Усе, що ти робиш, — це витвір мистецтва». Він уявив собі розчарування на її обличчі, якщо його стіл буде просто столом, а не витвором мистецтва. Він думав про те, як сильно хоче їй вгодити, і замислився над тим, куди рухаються їхні стосунки. Це його вразило, і він захотів утекти.

У багатьох виправданнях є зерно правди. Ви й справді потребуєте займатися спортом, і ви можете бути втомлені, знуджені, без натхнення, голодні або хворі. Але будинок міг би бути чистішим, а ваше робоче місце — значно організованішим. Суть у тому, що, навіть якщо у вашому виправданні є частка правди, функція виправдання — уникати дискомфорту. Ви використовуєте зерно правди, щоби дійти прокрастинаторського висновку: «Тому я зроблю це пізніше». Наприклад: «Ця робота може бути не дуже хорошою, тому я зроблю її пізніше»; «Я втомлений, тому я зроблю це пізніше»; «По телевізору йде цікава програма, тому я зроблю це пізніше».

Кожен час від часу буває втомленим, без настрою, без натхнення або надмірно зайнятий. Та хай яке ваше виправдання, хай які ви втомлені, розчаровані чи зайняті, ви завжди можете виділити якихось п’ятнадцять хвилин для руху в напрямі до вашої цілі.

Пам’ятайте, що люди, які не прокрастинують, також стикаються із цими труднощами, але вони вважають, що можуть взятися до роботи і тому починають працювати. Подолати свою нехіть до роботи — це не про самоствердження, пов’язане з ризиком; це радше про гнучкість. Коли ви зауважите в собі виправдання, подумайте про проблеми, які лежать під поверхнею вашої прокрастинації. Ви можете краще зрозуміти себе. Думаючи з іншої перспективи, ви можете дійти іншого висновку:

• Ця робота може бути не дуже хорошою, та я все одно спробую.

• Я втомлений. Я попрацюю якихось п’ятнадцять хвилин, а тоді піду спати.

• Це може вийти не бездоганно, але з цього я багато чого навчусь.

• У мене немає належного устаткування, та щось я таки можу зробити?

• У мене зараз немає часу завершити роботу/справу, але п’ятнадцять хвилин я на це витрачу.

• Це буде складно, тож я краще дам собі вдосталь часу, щоб належно попрацювати над питаннями.

Із фіксованим мисленням ви відступаєте від ризику і від дій; коли ви знаходите собі виправдання, ви відступаєте. Із мисленням розвитку ви дієте навіть тоді, коли справи даються вам складно або не подобаються. Замість дозволяти виправданням збити вас зі шляху, ви дієте незалежно від них.

12. Постановка і досягнення цілей

Прокрастинаторам узагалі складно досягати цілей. Прокрастинація може настільки впливати на вас, що ви рідко досягаєте цілей, які перед собою ставите. Або ж ви можете врешті дійти до своєї мети, але тільки болісними ривками.

Може це не настільки очевидно, але прокрастинаторам також складно ставити цілі, адже вони ставлять (або змінюють) свої цілі увесь час. Та їхні цілі майже завжди розмиті, наприклад: «Я маю сьогодні трохи попрацювати», або ж приховано розмиті, наприклад: «Я хочу бути номером один у своїй сфері». Цілі на кшталт цих туманні й насправді заохочують до прокрастинації.

Коли ми взялися за написання першого видання нашої книжки, то думали, що наша мета цілком чітка: написати книжку про прокрастинацію. Ми склали план і заявили, що починаємо. А тоді настав час писати. Коли ми думали про те, щоб сісти за роботу, то казали собі: «Я маю писати книжку». Запрошення провести час із друзями, можливість зайнятися іншою роботою, потреба у відпочинку — все це стояло на одній шальці терезів, а на іншій — постанова: «Я маю писати книгу». Але з самим написанням ми не дуже просунулися вперед. Врешті ми зрозуміли, що нас лякала наша ціль — «писати книгу». Кожна сторінка здавалася дрібною краплиною у величезному відрі. Чи вдасться нам коли-небудь зібрати наші дрібні сторінки у зв’язну форму? Ми мали таке широке бачення щодо свого замислу, що це не суміщалося із нашим рухом уперед. Своїм думанням про ціль ми готували себе до труднощів.

Врешті ми почали прислухатися