Tadelia Ross - Реліквія, Tadelia Ross

— Так. І доки вони повернуться, ми вже вигадаємо, як їх позбутися. 

— А щодо інших людей в цій категорії та інших категоріях?

— В документах знайдеш усю необхідну інформацію. В червоному списку п'ятеро людей. Вони найважливіші. Інших трьох ти знаєш особисто. Якщо не вийде в тебе їх знешкодити, то Емі допоможе. Вона розумна. Головне довіряйте одне одному, щоб здолати цих людей. А щодо інших категорій. Ти й сам з ними впораєшся, але доля може внести свої корективи, тож приймай все спокійно. 

— Чи довіриться вона мені знов?! Я вчинив, як покидьок в минулому. - провина засіла глибоко в душі чоловіка перед Емілі.

— Ти доведеш їй, що все змінилося. Вона зможе знов тобі довіритися. Все не буде дуже добре, але ви впораєтеся. 

— Дякую! За все. І за сьогодні теж.

— Мої пляшечки побили. А це така рідкість була. Прийдеться Емілі трохи покарати за це. - оглядаючи приміщення сказала жінка.

— Не карайте її. Вона не винна, що я отак з'явився та хотів її вбити. Вона хотіла врятуватися. 

— Тоді у мене є краща пропозиція. - жінка посміхнулася.

— Яка? 

— Я найму тебе. Будеш працювати з Емілі. Це твій шанс налагодити з нею стосунки. Тим паче будеш поряд. Наглядатимеш за нею. І у тебе буде доступ до архіву, а там ти знайдеш більше інформації на людей з того списку, що я тобі дала.

— Я згоден. 

— Тоді зробимо сюрприз Емі. Сьогодні. 

       У місто чоловік повернувся пообіді. В офісі панувала тиша. Вона випарувалася, коли він увійшов до нього. Неллі вийшла з архіву, а за нею новий співробітник. Вони прямували до кабінету пані Лютеї позаду Едвіна. 

       В кабінеті вже чекали Софі та Марк. Лютея та Доріан стояли біля вікна, але вже обернулися на трьох людей, які зайшли.

       Марк знов дражнив Софію, а та мило дратувалася. На що хлопець мило посміхався і був явно задоволений результатом своїх дій. 

— Всі в зборі. Можна починати. - сказала Лютея - Едвіне в нашій команді поповнення. Знайомся, це Ян. Він тепер працює з Неллі. - дівчина явно змінилася, але чоловік не був впевнений, що саме змінилося. 

       Дівчина була роздратована, коли поруч був Ян, але між ними наче іскри літали. Він теж був трохи роздратований біля неї. Виглядали вони вдвох, як пара після сварки. Владний чоловік та невгамовна жінка, яка завжди знайде пригод на свою п'яту точку.

       Коли всі розмістилися за великим столом, то почалося обговорення вже отриманої інформації та пркрокового плану і запасних планів, як діяти, щоб ненашкодити Емілі та знешкодити її батьків.

— Вони ж не чіпатимуть її? - Софі дуже хвилювалася за подругу. 

— Ні, до повні ще тиждень. Вони хочуть знати на що вона здатна, тож триматимуть її до того часу неушкодженою, але готуватимуть її до ритуалу. Ми теж встигнемо підготуватися, тож ніякого хвилювання. Ми знайдемо її та врятуємо. - спокійний тон пані Лютеї заспокоїв дівчину. 

       Едвін прямує на вихід з кабінету останнім, але Лютея просить його залишитися.

— Едвіне, хочу, щоб ти знав. З Емілі все буде добре. Вона розумна і сильна. Вона зможе захистити себе на цей час, поки нас нема поряд. - чоловік лише кивнув та вийшов з кабінету.

       Доріан підійшов до Лютеї та обійняв за плечі.

— Він розбитий. Вважає це своєю помилкою, але він переживе. Заради Емілі він готовий на все. 

— Я все бачу, Доріане! Не спокійно мені через Емілі. Хоч і знаю, що все зробила для того, щоб підготувати її до таких ситуацій, але все одно нервую.

— Тоді зараз до нашого кафе поїдемо. Трохи відпочинеш, а завтра з новими силами знов до роботи.

— Знаєш мене, як ніхто інший. - вона мило посміхнулася дивлячись на Доріана. 

       Едвін не зміг заснути, тож вирішив вийти на пробіжку. Це єдине, що його заспокоювало, коли душу розривало на маленькі шматочки. І все ж вночі він поспав всього дві години, але на роботу поїхав бадьорий. 

       В архіві вони зібрали в п'ятьох і вивчали багато нової та важливої інформації. Ділилися усім, що знаходили. Вибудовували різні варіанти розвитку подій. 

       Софі працювала в парі з Марком, а Неллі з Яном. І лише Едвін сидів сам, закритий від усього світу. Злий. Злився на себе, хоч і в цьому не було сенсу.