Таміла Калас - Ректор , Таміла Калас

- Ігор, а що взагалі відбувається, що з тобою?

 -- Нічого страшного, зайдемо до мене я все тобі поясню.

Автоматично долонею хочу обійняти її за плече, але змушую назад забрати руку.
Я заходжу до себе і Таміла слідом йде за мною, щоб не спокушати себе відходжу від Таміли й наближаюся до свого робочого місця та сідаю у крісло відклавши милицю у бік.

- Що взагалі відбувається, хто це зробив? - Таміла стоїть на середині кабінету.

- Як у тебе справи, як дома? - пробую  оминути не зручне питання, не хочу, щоб вона дізналася правду.

- Це зробив Ковалюк? - Таміла хмуриться та вперто виправляє лице.

- Так, але тепер тобі нема про що хвилюватися, він більше тут не навчається, ти присядь - стараюсь посміхатися.

Таміла сідає на проти, а я намагаюся втекти якомога далі тому підіймаюся з місця беру свою милицю і вирішую пересісти на диванчик далі від столу, Таміла весь час не випускає мене з поля зору, в мене виникає відчуття якогось дискомфорту.

- Я маю поїхати за кордон не надовго, зараз працювати з таким виглядом не можу, тому мене замінить мій знайомий, це ненадовго - Наголошую, трохи опустивши голову торкаюсь оправи темних окулярів, знаю що поїду назавжди.

Моя заява про звільнення ще не розглянута, та гадаю з цим не виникне проблем.

- А чому ти хочеш поїхати за кордон? - Таміла підіймається і таки сідає біля мене, на її щічках з'являється щира посмішка, вона знімає з мене окуляри і я натрапляю на світло - зелені очі, від котрих затамовую подих. 
Мені хочеться обійняти Тамілу, торкнутися губами її пухких губ якраз коли вона складає їх до купи й незадоволено витягує.

- Таміла - стискаю до купи рот - Зайчику у мене там деякі справи, я мушу їхати - Від хвилювання сильно стукає серце, тому не можу докладно нічого пояснити виходить все не те, - І поки мене не буде, я хочу, щоб ти відвідувала пари, і добре навчалася. Пообіцяй мені - Кажу серйозно.

Таміла хитро посміхається та переводить повітря.

- Та не хвилюйся, я буду відвідувати пари, просто зараз перша пара Фізкультура і ми з Віолеттою вирішили її пропустити - Її рука торкається мене біля брови де розсічення - Тобі боляче?

- Ні. Хіба що трохи - Чую як лунає дзвінок, - Моя маленька, тобі треба на пари ми ще поговоримо потім, добре?

- Ага, я хотіла сказати що, ти вибач мені...

- Таміла, - торкаюся долонею її щоки.- Це ти вибач мені я - а,а - Задумано - Все іди швидко на пари, не спізнюйся.

- Добре іду, а ти краще відпочинь, і увечері подзвони до мене.

Вона йде і я з сумом дивлюся Тамілі у слід. Сідаю за ноутбук, сьогодні відпочити не вдасться, у мене ще багато роботи, всі справи треба передати новому Ректору і замовити квитки, тим часом я вирішив поїхати до Німеччини, а потім можливо ще кудись.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно