Ірена Ігорівна Карпа - Перламутрове порно

це ти намилилася? — запитав її бездомний, що якраз вимацував нові надходження зі сміттєбаку. Катакана пригальмувала.

— А пес його знає, — вона опустила скло. -Напевно, шукати дух Рожевого Мерседесу. Раптом він підлиє у мене життя?

— Він його якраз забирає…

— Хто забирає, той і дає, — Ката вже збиралася рушити геть, як бездомний сказав:

— Себе прийдеться взяти із собою так чи інакше…

— Тебе? — недочула Катка.

— Себе, себе… Вибач за, хе-хе, банальність. Але та чувіха, що вклеєна у тебе в паспорті, поїде з тобою.

— Гм, — сказала Катакана. — А що, як на якій-небудь заправці я відпущу її в туалет, а сама щодуху дремену геть?

— Ну спробуй, спробуй, я не знаю! — і бездомний розреготався так сильно, що Ката чимдуж дременула геть — так ще диви, чого доброго, і депутат роздуплиться від своєї лос-анджельської ілюзії.

Ну і, ясна паприка, хвилин за десять-п'ятнадцять, одним словом, коли було вже пізно, Ката збагнула, що бездомний і був не ким іншим, як тим самим духом Рожевого Мерседесу. — Так тупо.

Ката їхала нічною дорогою, не вмикаючи фар. Яка вже різниця. Перед тим, як вийти з дому, вона якийсь час крутила в руках знимку Майнеса, що заплив за буйки. Така маленька і щаслива білява голівка посеред синіх товстих хвиль. Все на тій фотці задоволене і сповнене змістом — плямка голови, площа води, смужка дерев на березі, ба навіть подряпки на глянці знимки (якщо повертати їх на слабкому світлі, робиться щось дуже схоже на павутину чи річні кільця дерев).

— Мені дуже, дуже туди треба. Я просто собі пірну. Там тепло і купа риб. Наверх мені не обов'язково.

Смерть Катакани Клей, як вона вже казала, мусила настати від води. І ні від чого іншого. Хіба що невипадково зациклений трек у програвачі міг би цю подію драматизувати:

You’ll make uі wanna die

I’d cut your name in heart

We’ll destroy this world for ypu

I know you want me to feel your paint [107]…

Катакана знала, що зліва від дороги — урвище. Зустрічні машини мругали їй, аби включила фари.

— Почекайте, зараз і так заберуся, — процідила вона, — однаково в цієї махіндри не стане сил і натхнення довести мене туди, куди

я хочу…

На повороті Ката вирішила не повертати і легенько піддала газку — щоби одразу в прірву. Чомусь їй це здалося фаталізмом. Однак, в останню мить короткий спалах бозна-звідки змусив її різко крутнути кермо. Трісь! (МЕҐА-ТРІСЬ!) — там було дерево. А прірва — трохи далі.

Sраsе dementia in your eyes

And Venus will arise and tear us apart

And make us meaningless again…

Ні. Ні, бо треба не просто зануритися в море, треба з нього випірнути, ухопивши з собою найбільшу осяйну рибину.

І на останньому сантиметрі згасаючої свідомості, розбитими, але усміхненими губами, Катакана Клей проказала:

— Я вилізу з цієї вигрібної ями. Я знаю, як робити це напевно.

Краків (травень 04) — Прага — Київ — сПб — Москва — Істамбул — Констанітінополь-Царгород — Київ — Венеція — Київ — Анурадхапура — Канді — Хіккадува-попд № fuckin' 29 «Київ — Берлін» — Берлін — потяг «Берлін — Штрайзунд» — Хіддензее — Берлін — Київ — Варшава — Київ — (березень, блядь, 05) — о. Ги-ги Чангу, бляха-Балі, Індонезія') (квітень 05)

Коментари

[1]

Невже вам потрібен переклад?!

[2]

Район Стамбула. Славиться трансвеститами, готелями і голубами.

[3]

Дуже дивна місцевість у центральній Туреччині; Вапнякові колони накриті базальтовою шапочкою — дуже схоже або на гриби-козарики, або на чоловічі статеві органи. Ті, що не накриті, скидаються на спечені в духовці бізе — і так до виднокраю. В них вирито (природньо і людськими зусиллями) сила-силенна ходів і кімнаток (порода ж-бо м'яка), кілька десятиліть назад навіть електрику проводили. А перші квартиранти юзали каппадокійські природні багатоповерхівки ще тисячі років до н.е. Те, що там зароджувалося життя, відчуваєш так гостро, що мурашки зі шкіри не злізають. Особливо вражає енергетика і фрески давніх візантійських печерних церков. Найдавніша церковця — містична, закинута й серйозно понівечена фанатиками-ісламістами чи просто ідіотами — церква Івана Хрестителя (IV ст. н. є),

[4]

Традиційні турецькі солодощі. З медом і фісташками. Аааа!!! Я зараз вмру… в мене в холодильнику миші масово повісились…

[5]

Вегетаріанські котлетки з турецького гороху. Дуже смачні. Від м'яса, зрештою, майже не відрізниш… Аж перестаєш почуватися вегетаріанцем.

[6]

Наташами називають у Стамбулі повій пост-радянського європейського походження.

[7]

Пане Теґу? (індон.)

[8]

Ніколи не знаєш. (англ.)

[9]

Чомусь для чоловіка, що й так по суті являється моїм "чоловіком", важливим буває саме момент офіційного оформлення відносин. А ще, часом, шлюб у церкві. Напевно він любить церковний спів. Можна якщо вас теж діймає ця проблема, придбати платівку з записами камерною кору «Київ». І вам самим сподобається.

[10]

Дуже і дуже талановита молода письменниця. Російський Дереш у спідниці. Авторка книг «Альонка-партизанка», «Будинок, котрий побудуємо ми», «Inside-out».

[11]

Від англ. Bed Gay — поганий хлопець

[12]

Ненавиджу cебе (англ.)

[13]

Місто на сході о. Яви.

[14]

скор. від Dосtоr оf Рhіlоsоphy

[15]

Вулиця (індон.)

[16]

Найважливіше — особистість (англ.)

[17]

Танцюй швидко, помри молодою (англ.) — перефразовано з «Leave Fast Dіе Young».

[18]

І залиш по собі симпатичний труп (англ.)

[19]

Вибачте, що тулю в цю метафору турецьку солодощ. Просто, хоч убийте, не можу згадати жодної індонезійської. Я там головно жерла перець чілі…

[20]

Щось типу гуцульського «слава Ісу, мамцю», але в яванському мусульманському селі.

[21]

Ранок, день до обіду, день після обіду, вечір (індонез.)

[22]

Чистяк (без домішок) — (англ).

[23]

Просто чудовий день (англ.) — з пісні Лу Ріда.

[24]

Відкрита придорожня кнайпа в Індонезії.

[25]

Норвезький письменник і журналіст, автор світового бестселера «Наївний. Супер».

[26]

Цукровий Татко. Чоловік, переважно старшого віку, що спонсорує свою коханку чи коханця (англ).

[27]

Смажена ковбаса з каррі. Подейкують, у цьому берлінському кіоску заходить споживати каррі-вурст сам Шрьодер.

[28]

Та ради Бога, Сінто (англ.)

[29]

Вид