Немченко Катерина - Учень дощу І, Немченко Катерина

- У самому глибокому місці отак, - прошепотів він.

- На глибині, - гучніше передав Ракор колезі, - отака висота води, - показав на рівні своїх грудей.

- Угу… - поглянув на це Шехен та повернувся до ставку. – Ідеї щодо риби в мене вже є. Можете запустити туди ще і жабок, аби жвавіше було. І побільше рослин, якщо бажаєте зробити рибам ідеальні умови, - попрямував у сторону, жестом закликаючи за собою гостей. – Ходімо, покажу вам наших прісних улюбленців.

Вчитель з учнем переглянулися, узялися за руки та пішли слідом.

Відійшовши від водойми пару метрів, маг Безкрайньої гладі змахнув обома руками та висунув з-під землі близько двох десятків невеликих басейнів, які швидко заповнилися водою і різними видами риб від великих до малих. Ракор з Хаолом ходили поміж них близько години, збираючи сачком у відра тих, хто їм сподобався. Щодо деяких улюбленців Шехен говорив, що краще їх не змішувати, бо великі та більш агресивні риби швидко поїдять усіх малих, не залишивши шансу на спасіння. Деяких навпаки рекомендував, кажучи, що вони будуть під’їдати водорості та слідкувати за порядком у ставку. Крім того, наглядач за фауною показав равликів різних кольорів, жаб, черепах, двостулок, ящірок, раків та крабів.

Хаол хотів набрати усіх, хто виглядав особливо привабливо та незвичайно. Однак Ракор швидко відмовив його від членистоногих із клешнями, які могли вщипнути особливо допитливих дітей, від черепах, що по тій самій причині могли вкусити, та від деяких жаб, які квакали занадто гучно. Все ж, на цей ставок виходили учнівські кімнати і мучити деяких учнів кваканням по ночах було не найкращою ідеєю.

У кінцевому висновку, хлопчик набрав купу молюсків, аби вони очищали воду, декілька сомів, щоб під’їдали залишки їжі, по парі жаб і ящірок, щоб хтось бігав серед рослин на поверхні, та цілу зграю кольорових коропів різного забарвлення. Білі, жовті, помаранчеві, чорні, плямисті, блакитні, золоті – у Хаола очі розбігалися від цього різноманіття, однак він все ж зміг обрати собі шістьох самих гарних. Більше цієї кількості коропів, вчитель Шехен рекомендував не брати на їх ставок. Тож зупинитися учню довелося саме на такому розмірі зграї. Але була б його воля – наловив би ще з десяток, так сильно вони йому сподобалися.

Погодивши із наглядачем за фауною ще декілька моментів, щодо догляду за водоймою, маги Злітаючого журавля залишили йому усіх обраних ними тварин у відрах та покинули це місце, прокидаючись у рідній академії.

- Чекаємо на завтра-післязавтра, - ласкаво посміхнувся Ракор хлопчику, який сонно розплющував свої очі. – Коли вони наберуть рибок зі своїх ставків, запакують та відправлять нам. І ми нарешті запустимо їх у наш ставок.

Хаол просто кинувся йому на шию та міцно обійняв.

- Хах, я тебе також люблю, хмариночко, - ласкаво обійняв його старший.