Хелена Хайд - Проклятий ректор і я, або Караоке в крижаній академії, Хелена Хайд

Розділ 16. Переплетення гадюк

Як ректор і обіцяв, зі зникненням Христини проблем не було: у міністерстві магії не стали особливо морочитися через одну зниклу студентку, чиє понівечене тіло не знайшли на території академії. А друзів, які б переживали за неї та спробували дізнатися правду, у цієї дівчини не залишилося після того, як ректор позбавив її червоної стрічки.

Я ж намагалася не видати того, що мене щось турбує, і всі моральні сили кинула на те, щоби взяти себе в руки. Спілкувалася, як і раніше, старанно вчилася, усміхалася.

— Ну, як там, є свіжі новини? — спитала я у Ніни, зустрівшись із нею після пар у моєму улюбленому безлюдному місці. Після того, як Христина померла, я більше не боялася приходити сюди, щоб насолодитися видом із вікна на засніжені гори, під якими цілодобово сяяла зірками полярна ніч.

Так, зазвичай ми з «подружкою» балакали в кафетерії, але зараз мали розмову, для якої випадкові зайві вуха були занадто небажані.

— На жаль, для тебе, є, — зітхнула дівчина, сідаючи поруч на підвіконня. — Я рознюхала своїми каналами, і схоже, твої підозри були не зовсім безпідставною параною.

— Справді?

— Прикинь, — кинула Ніна, запаливши цигарку.

Після того зілля, яке я дістала для неї, вона взагалі почала досить багато курити. Настільки, що Мама Кайя видавала їй на складі сигарети вже не пачками, а блоками. На щастя, для того, щоб дим від неї мене не турбував, достатньо було елементарного заклинання, яке встановлювало довкола мене бар'єрний фільтр, що не пропускав запахи.

— То що ти дізналася?

— Ці курви справді сплять і бачать, як би підставити тебе. Із самого початку, — промовила Ніна, видихаючи дим із потрісканих ненафарбованих губ. — Щоразу, коли ректор ловив тебе на гарячому, то вони старалися. І навіть не все. Як я з'ясувала, у всього клубу мазунок ректора (вірніше у тих його членів, що залишилися живими) заготовлено якийсь колективний план. Мета якого — обставити все так, щоб ректор тебе не лише покинув, а й узагалі з академії попер. Вони почали реалізовувати його ще в кінці першого семестру, коли ти взагалі з білою стрічкою бігала. Після того, як ректор попер через тебе Христину, у них зовсім дах зірвало. А як побачили на твоїй шиї цю стрічку — остаточно поплавились. А як він зробив тобі пропозицію… можеш здогадатися, наскільки їх там ковбасить.

— І що ж у них за хитрий підступний план? — примружилася я.

— А ось це взагалі атас! — видихнула Ніна, закидаючи голову. — Якщо не забула, то з тим Мишком, з п'ятого курсу, ти почала десь саме наприкінці семестру тусуватися.

— Так, було діло, — насторожилася я.

— Загалом, невипадково ви там тоді забалакались. І не просто так наступні кілька разів перетиналися. Та й переписуватись він з тобою, дружелюбно говорячи, почав із цілком конкретною метою.

— Тобто, ти натякаєш на те, що…

— Він діяв за їхньою вказівкою, — похитала головою Ніна. — Щось там вони йому наобіцяли, причому не просто секс. Сам він середнячок, навіть не міцний, а просто середнячок. Але робоче місце йому непогане підготували вже за умови, що він виконає свою частину.

— І яку ж частину?

— Випускний, — сказала дівчина, загасивши цигарку об кам'яне підвіконня. — Вже після офіційного балу на честь завершення навчального року. У ніч після видачі документів, якраз перед тим, як випускники назавжди покинуть стіни академії та вирушать у доросле життя. Тоді п'ятий курс традиційно влаштовує великі посиденьки, на які запрошує половину гуртожитку — Мама Кайя, звісно, проти цієї вечірки нічого не має, якщо не почнуть сильно буянити. Все ж таки, важливе свято, всі справи. Так ось, до кінця навчального року Мишко повинен втертися до тебе в довіру, щоб ти вважала його справжнім другом, мало не старшим братником, на якого можеш покластися. Все заради того, щоб на його запрошення ти пішла на ту вечірку, де він тебе повинен непомітно напоїти, а потім відвести до найближчої порожньої кімнати і переспати. Причому в кімнаті попередньо встановлять відеокамеру, щоб після того, як Мишко зі своїми документами забереться додому, показати запис лорду Поплавленсу. Адже ти знаєш це головне правило клубу мазунок ректора: ставити нашому великому володарю академії роги — ні-ні! — нервово реготнула Ніна.

— Зрозуміло. Ось воно як, — замислилась я.

— Угу, нікому тут не можна вірити, Марічко, — похитала головою дівчина, прикурюючи ще одну цигарку. — Особливо тим, хто з порогу не повідомляє тобі, що хоче бути твоїм другом із чистої користі. Запам'ятай раз і назавжди: у цій академії не буває щирості. Так само, як справжньої дружби чи кохання. Один суцільний гадючник, де кожен, мило посміхаючись, думає лише про себе. Не ми встановлювали ці правила, але чомусь все одно продовжуємо їх дотримуватися. Курс за курсом, покоління за поколінням. Переймаючи традиції у старшаків, коли приходимо в ці стіни вперше, ще сповнені наївних мрій про всякі Гоґвортси. Ось тільки лайно це все. Чисте лайно, — пирхнула Ніна, кинувши на підлогу недокурену цигарку, і розтоптала її підошвою чорного черевика. — Коротше, якщо дізнаюся щось іще — напишу в приват, — кинула вона, розвертаючись дорогою до сходів. Щоб незабаром зникнути з поля зору, залишивши мене одну.

Не знаю, скільки я так просиділа на підвіконні на самоті. Просто намагаючись зрозуміти, що робити. І врешті-решт дійшла єдино правильної відповіді: піти до Мирослава. Він той, на кого я можу покластися. Мій чоловік. Мій наречений. Я й так надто довго відкладала цю розмову, тож зараз настав час. Зрештою, якщо він справді кохає мене, якщо ніхто інший йому не потрібен, то я маю переконати його організувати цю формальність і офіційно розпустити клуб мазунок. І тоді в цих дівчат просто не буде приводу плести проти мене змови! Адже вони тоді стануть для ректора офіційно ніким, і сенсу борсатися їм більше не буде.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍