Софія Чайка - Якось 31 грудня, або Що ви собі дозволяєте?, Софія Чайка

Ренаті хотілося сміятися та плакати.

— Ти навіть не уявляєш наскільки. — Вона не стала продовжувати, інакше довелося б зізнатися, що вона досі не була з чоловіком. — Розкажи, як ти став таксистом?

— Власне, у цій справі я новачок. Сьогодні вперше спробував.

Рената підійняла обличчя, і Марат одразу скористався моментом.

Це був дуже солодкий поцілунок! Лише короткий.

— Це ж як?

— Прилетів я лише вчора. Ми продаємо тут квартиру. Цією справою збиралася зайнятися мама, але захворіла. Довелося мені. Чесно скажу, їхати не планував, але… Загалом, зібрався останньої миті та наскочив сюди. У хаті нічого немає. Мій двоюрідний дядько, який слідкує за квартирою, вже розпродав все за маминими вказівками. Зупинився я в нього. Ігор — справжній таксист. Кермує, скільки його пам'ятаю. У нього і постійні клієнти водяться. Один з них, підприємець, сам авто водити не любить, особливо зимою, тому зателефонував уранці з проханням повозити його по точках, а у дядька температура тридцять дев'ять. Ось я й напросився допомогти. Охочі придбати нерухомість тридцять першого грудня квартири не оглядають…