Галя Аккерман - Безсмертний полк. Священна війна Путіна

class="empty-line"/>

Примітки

1

Я пишу слова «Перемога» і «Велика Перемога» з великої літери відповідно до їхнього офіційного вжитку в Росії.

2

Римська імперія та Візантійська імперія.

3

Alain Besançon. Sainte Russie. — Éditions de Fallois, 2012.

4

Alain Besançon. Sainte Russie. — Éditions de Fallois, 2012.

5

Henri Troyat. Alexandre Ier. Le Sphinx du Nord. — Flammarion, 2008; Царь в Париже. Возмездие без крови. — Новая газета.

6

Fiodor Dostoievski. Journal d’un écrivain. — Gallimard, 1972.

7

Белинский В. Г. Памятная книжка на 1840 год. — Санкт-Петербург, 1839.

8

Nicolas Gogol. Rome. — CreateSpace Independent Publishing Platform, 2016. Дивись також: Lucian Raicu. Avec Gogol: essai sur l’inconsistance. — L’Âge d’Homme, 1992.

9

Федор Достоевский. Письма к Аполлону Майкову (от 31 декабря 1867 г.; от 22 июня 1968 г.) // Полное собрание сочинений. — Т. 15. — Наука, 1996.

10

Цю поему («Пісня про Буревісника») написано у відповідь на кривавий розгін студентської демонстрації в Санкт-Петербурзі 4 березня 1901 р. Уперше її опубліковано в журналі «Жизнь», остаточно закритому царським урядом у червні того самого року.

11

Стаття, опублікована спершу в журналі «Новое время» й перевидана в посмертній книжці Розанова «Чорний вогонь». Див.: Vassili Rozanov. Le Feu noir. — Éditions du Rocher, 2006.

12

«Черные тетради», 1917–1919 рр. Див.: Zinanda Hippius. Journal sous la Terreur. — Editions du Rocher, 2006.

13

Александр Куприн. Ленин. Моментальная фотография // Голос оттуда. — М.: Согласие, 1999.

14

Політична поліція, створена 1917 року для боротьби з ворогами більшовицького режиму.

15

Народний Комісаріат внутрішніх справ (1934–1943). Ця організація відома тим, що керувала ГУЛАГом і відповідала за державну безпеку, це була таємна поліція, що поєднувала поліційні й судові повноваження. Вона була наступницею ЧК та ГПУ і предком КГБ.

16

Лист від 13 листопада 1913 року, посланий із Кракова на Капрі. Ленин В. И. Полное собрание сочинений. — Т. 48. — Москва, 1970.

17

«Вірш про патріарха Тихона» (1923 р.) // Маяковский В. Полное собрание сочинений. — Т. 5. — Москва, 1955–1961.

18

«Інонія» (1918 р.), відомий вірш Єсеніна, в якому він уявляє себе пророком нової країни.

19

Назва внутрішньої політики Совєтської держави в 1918–1921 рр. Її характеризували націоналізація промисловості, монополія на сільськогосподарські продукти першої необхідності, заборона приватної торгівлі, терор проти «ворожих елементів» і т. ін.

20

«Про любов», незакінчене есе 1927 р.: Enfant-terrible; Проза.ру.

21

«Братская ГЭС», поема, опублікована в журналі «Юность» 1965 року.

22

Сергей Эйзенштейн. Патриотизм — моя тема // Избранные произведения: в 6-ти т. — Т. 1. — Москва, 1964.

23

Margarete Buber-Neumann. Déportée à Ravensbrück: Prisonnière de Staline et d’Hitler. — Points, 1995.

24

Лидия Осипова. Дневник колаборантки. — Москва: РОССПЭН, 2014.

25

«Правда». — 1941. — 8 січня.

26

Постанова Оргбюро Центрального Комітету від 4 вересня 1946 року, опублікована у вид.: «Культура и жизнь». — 1946. — 10 вересня.

27

Теорію побудови соціалізму в одній економічно нерозвиненій країні — Росії — без розвинених капіталістичних країн Європи (тобто всупереч догмі класичного марксизму) ухвалено 1925 року на XIV з’їзді Комуністичної партії, незважаючи на незгоду Троцького.

28

Dmitri Bykov. La Justification. — Denoël, 2005.

29

У французьких перекладах: Alexandre Zinoviev. Les Hauteurs Beantes. — L’Âge d’Homme, 1977; Homo sovieticus. — Julliard/L’Âge d’Homme, 1990.

30

Опубліковано 13 березня 1988 року в газеті «Советская Россия».

31

Росіян.

32

Письмо писателей, деятелей культуры и науки России. — Narod.ru. Текст спершу був опублікований у журналі «Литературная Россия» 2 березня 1990 року. Дуже швидко його підтримали 300 письменників, 76 художників, 78 учених, а також кілька музикантів і режисерів.

33

Oliver Stone. Conversations avec Poutine. — Albin Michel, 2017.

34

Голод начала 1990-х. — Livejournal.

35

Цю книжку опубліковано російською мовою 1993 року, через два роки — французькою. Зрештою найбільшу частину цієї книжки, присвяченої хвилі самогубств наприкінці 1980-х років, а надто на початку 1990-х років, авторка переробила, використавши її для своєї книжки «Кінець червоної людини».

36

Саме так називали в Росії сукупність часто-густо агресивних методів комунікації та image making, творення образу, що їх використовували політики. Термін «політтехнолог» відповідає англійському терміну spin doctor.

37

Viktor Pelevine. Homo Zapiens. — Le Seuil, 2001.

38

Michel Eltchaninojf. Dans la tête de Vladimir Poutine. — Solin / Actes Sud, 2015.

39

На думка Карла Шмітта, світова історія — це історія боротьби між морськими великими державами і континентальними. Цікавість до цієї думки відродилася й серед частини французьких крайніх правих, наприклад, в Алена де Бенуа, великого шанувальника Дугіна. Згідно зі Шміттом, що ніколи не покаявся за свої нацистські погляди, держави повинні обирати своїх друзів і ворогів залежно від своїх інтересів і утверджувати свій суверенітет волюнтаристським методом, надто війною.

40

Інтерв’ю з ним у статті «L’Idéologue de Poutine» // Politique Internationale. — 2014 (літо). — № 144.

41

«Завтра». — 1999. — № 315.

42

Интервью с Сергеем Кургиняном. — Лебедь.

43

Александр Дугин. Чечня: тучи сгущаются. — Международное Евразийское Движение.

44

David Satter. The Less You Know, The Better You Sleep: Russia’s Road to Terror and Dictatorship under Yeltsin and Putin. — Yale University