Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

тривогою про доньку? Чи тим, як усі звичні підозрювані на

Церері зникли раніше, ніж усе почалося? Його думки були наче

трошки розфокусоване відео. От-от можеш уловити сенс усього, але чогось не вистачає.

— Забагато точок, — пробурмотів Міллер. — Недостатньо ліній.

— Перепрошую? — озвався бармен.

— Та ні, нічого, — Міллер запустив недопиту пляшку через

бар. — Дякую.

У своїй норі Міллер увімкнув музику. Ліричні балади, які так

любила Кендис, коли вони були ще молоді та сповнені якщо не

надій, то принаймні більшої життєрадісності у своєму фаталізмі.

Він приглушив освітлення до напівтемряви — якщо

розслабиться, якщо хоч на кілька хвилин його відпустить ця

гнітюча бентега щодо критично важливої деталі, яку не помітив, ця пропущена деталь прийде сама.

Він очікував, що в уяві знову постане Кендис, зітхаючи

і невдоволено позираючи на нього, як це було в житті. Але

замість неї він говорив із Джулі Мао. У його п’яно-втомленому

напівсні-напівмаренні вона сиділа за Гевлоковим столом. Була

не того віку, якого мала бути зараз. Вона була тією дитиною, яка

всміхалася зі світлини. Дитиною, котра ганялася на «Смугачі»

та перемагала. Він щось запитував, і її відповіді дарували йому

прозріння. Усе ставало на місця. Не тільки занепад «Товариства

золотої віти» і викрадення її самої, а й переведення Гевлока, і збитий криговоз, і Міллерові проблеми з життям та роботою.

У його сні Джулі Мао сміялася. Він прокинувся пізно та

з головним болем.

Гевлок уже сидів за столом. Його широке і кругле землянське

обличчя здавалося напрочуд чужим, але Міллер намагався на це

не зважати.

— Паршивий вигляд маєш, напарнику. Весела нічка?

— Ні, просто старість і дешеве пиво, — віджартувався Міллер.

Поліціянтка з відділу проституції сердито закричала, що

комп’ю тер знову заблокував її файли, і системний адміністратор

подріботів крізь відділок, ніби сполоханий тарган. Гевлок

стурбовано нахилився до Міллера.

— Слухай, Міллере... Ми ж досі напарники, і... чорт забирай, ти, певно, мій єдиний друг на цій клятій каменюці. Можеш мені

довіряти. Якщо хочеш про щось поговорити, я тут.

— Дякую. Але говорити нема про що. Учора ввечері не сталося

абсолютно ніфіга.

— Не знайшов ОПА?

— Звісно, я знайшов ОПА. Стань посеред станції, розкрути

дохлого кота за хвіст — і поцілиш ним у трьох ОПА-шників.

Просто не добув інформації.

Гевлок відхилився на спинку, стиснувши побілілі губи. Міллер

запитально розвів руками, і землянин кивнув у бік табло. На

вершині списку справ з’явилися рядки про свіже вбивство.

О третій ранку, поки Міллер уві сні провадив безплідні розмови, хтось удерся до нори Матео Джадда і розрядив йому в ліве око

балістичний гель із дробовика.

— Ого, — сказав Міллер. — Тут я помилився.

— У чому? — поцікавився Гевлок.

— ОПА не прагне замінити тут злочинців. Вони хочуть

замінити копів.

Розділ одинадцятий. Голден

«Доннаджер» виявився потворним.

Голден колись бачив фото та відео старих кораблів, які

ходили земними океанами. Навіть за сталевої доби у них було

щось прекрасне. Вони були стрункі й тендітні — немов стріли, що летять за вітром, наче хижак, якого не втримає жодний

повідець. «Доннаджер» і близько не був на них схожий. Як

і будь-яке судно для довгих космічних перельотів, його

сконструювали за принципом «офісного хмарочоса»: кожен

поверх — це окрема палуба, уздовж осі корабля розміщено ліфти

та прольоти сходів. Постійне прискорення замінило гравітацію.

Але «Доннаджер» мав вигляд хмарочоса, покладеного набік.

Увесь прямокутний, громіздкий; пухирці надбудов розкидані по

його поверхні без будь-якої систематичності. Завдовжки п’ятсот

метрів, корабель був як стотридцятиповерхова вежа. Алекс

розповідав, що «Доннаджер» мав двісті п’ятдесят тисяч тонн

сухої маси — і ще масивнішим судно було на вигляд. Голден

укотре замислився про те, як людське почуття прекрасного

сформувалося за часів, коли стрункі силуети означали здатність

ефективно розтинати повітря. «Доннаджеру» ніколи не

доведеться розтинати нічого густішого за міжпланетний газ, тож

місця для гострих кутів і плавних округлостей не