Даніелла Лапорт - Розпали вогонь! Поради для тих, хто шукає свій шлях

цією стороною свого життя заглушає радість і від стосунків, і від роботи.

Щоб бути цілісною людиною, необхідно повністю розуміти, що в нашому житті є ці абсолютно різні аспекти й кожен із них потребує поваги й турботи. Ми повинні обміркувати, в чому полягає наше професійне покликання і як ми слугуватимемо світу — працюючи чи пропонуючи свої таланти та ресурси задарма. Не має значення, хто ми — черниці, шановані голови сімейства чи блукальці. Ми повинні усвідомлювати, яким чином ми віддаємо й отримуємо любов. Ми повинні визначити, ким ми є поза межами повсякдення, та зупинити свій погляд на божественній природі нашої сутності.

Ігнорувати якийсь із найважливіших аспектів нашого існування — це як відмовитися виходити за двері власного будинку. Ми обмежуємо свій доступ до всього.

Аби гармонізувати своє життя, нам треба дозволити кожній його частині посідати центральне місце тоді, коли вона цього терміново потребує, коли настає її час. Деякі такі моменти періодично трапляються в кожного — коли ми покидаємо рідну домівку; формуємо себе як особистості, почавши заробляти на життя; «пускаємо корені»; досягши середнього віку, починаємо щось міняти тощо. Та зрештою в кожної окремої людини є свій час для таких кроків. Ви ніколи не знаєте, коли ваше серце надішле вам новий набір вказівок через мрії чи інтуїцію: «Час відриватися від звичного життя. Час творити мистецтво. Час знайти “своїх” людей».

Пристрасть — це лейтмотив

У житті вас пригнічуватиме не відсутність рівноваги, а виконування безглуздих дій, які не наближають до мети. Що більше ви будете віддаватися своїй пристрасті, то менше незгод і більше плавності буде у вашому житті — в будь-який час. А саме це й визначає гармонію.

Як застосувати теорію «До біса життєву рівновагу, іди за своїм покликом!», коли ви розриваєтеся між звітом про прибутки і збитки та макаронами з сиром? Пам’ятайте, що ви не прагнете досконалості та рівно нарізаних шматків у вашому життєвому пирогу. Ви створюєте задоволення.

Важка робота має бути врівноважена повноцінним відпочинком. Ви можете вичерпати всі свої ресурси, бо саме так отримуєте задоволення. Потім ви їх знову поповните. Ви можете працювати як віл, щохвилини отримуючи справжнє задоволення, доки одного дня не заберете гроші й не полишите все. Ви можете відмовитися від своїх обов’язків заради пригод. Це хитке рівняння — таким завжди є створення витворів мистецтва, — та якщо ви не акцентуєте свою увагу на тому, як «слід чинити», ви можете винайти найкращий для себе спосіб це зробити.

Коли вашим пріоритетом стає пристрасть — пристрасть до родини, до роботи, до значущості, — ваша енергія зростає. А коли вона на чомусь зосереджується, стає більш цілеспрямованою, ви починаєте менше турбуватися про речі, які насправді для вас не важливі. Ви шукаєте та отримуєте допомогу, яка вам потрібна, щоб упоратись із суттєвими справами. Ви уникаєте нікчемних проектів, припиняєте контролювати людей, які вас оточують, менше скаржитесь і частіше виявляєте вдячність.

У повноцінному житті є все — фантастична продуктивність і неймовірний спокій, егоцентризм і самопожертва, час для яскравих спалахів і місце для невдач. Якщо підійти надто близько чи судити за мірками тих, хто віддає перевагу безпеці балансу, таке життя може здатися безладним. Та коли ви зробите кілька кроків назад, ви побачите шедевр під назвою «Ваше життя, справжнє». Це неоціненно.

Ось він, секрет успіху

Ось він. Ви почули його вперше тут:

РОБІТЬ ТЕ, ПРО ЩО СКАЗАЛИ, ЩО ЗРОБИТЕ!

Поставтеся до цього серйозно: не думайте, що люди забудуть сказане вами; не сподівайтеся, що вони вас не почули; не думайте, що пускати все на самоплив — правильно. Самоплив — це слизька стежка, що веде до безсонних ночей і ставить під питання вашу сумлінність. Усе це разом призводить до страшенного безладу.

Прагніть бездоганності. У фільмі «Джеррі Маґвайр»[126] є чудова сцена, де один із «наставників», подібних до «Зіґа» Зіґлара[127], одягнений у поліестеровий костюм, із сильним південним акцентом говорить: «Якщо я не перетелефоную тобі впродовж доби, то не сумнівайся — я мертвий». На нього можна покластися. Я хочу такого хлопця до своєї команди.

Робіть те, що говорите.

«Я зателефоную тобі завтра»… «Я надішлю тобі посилання»… «Я докладу всіх зусиль». Якщо ви хоч на йоту сумніваєтесь у своїй щирості, тоді просто не кажіть нічого. Зробіть паузу. Подякуйте. Поділіться своїми почуттями. Взагалі мовчіть. Підтримувати розмову пустими фразами — остання справа. Я не можу обґрунтувати це з наукової точки зору, але порожні обіцянки руйнують озоновий шар.

Звісно, ви не завжди в змозі виконати те, що пообіцяли. Ви змінюєте рішення, з’являються нові обставини. Сідають батарейки, трапляються трагедії, непередбачувані ситуації заважають здійснитися найкращим намірам. Коли ви не можете або не бажаєте дотримуватися свого слова, просто скажіть це. Скажіть правду. Скажіть швидко, з усією щирістю та турботою. Слова — це стріли. Прицільтеся.

Досить цих фраз, пихатості та аналогій.

Я прагну полум’я, полум’я, полум’я.

Румі

Що для цього потрібно?

Зазвичай ми використовуємо таку фразу, коли виникають надзвичайні ситуації: «Що для цього потрібно?»

Що потрібно, аби ви прокинулися? Що потрібно, аби я кинула роботу? Що потрібно, аби вони реалізували свій потенціал?

Та якщо поміркувати, життя і є надзвичайною ситуацією. Народження — це чудово. Вижити — це дивовижно. Смерть — неминуча. Страждання — необов’язкові. Життя — надзвичайне.

Яким було б наше життя, якби ми прагнули щастя з тією самою наполегливістю, з якою прагнемо вчасно виконати свої зобов’язання? Ми повинні вибрати свою танцювальну квоту! Хоч каміння з неба, я сьогодні гулятиму в парку! Ніщо у світі не завадить мені пообідати з друзями!

Пріоритети: теревенити про се, про те; сміятися; дивитися людям в очі.

Життя необхідно терміново наповнити кипучою енергією (бо ми не знаємо, коли по нас прийде смерть), і я, чуючи одні й ті самі остогидлі скарги, запитую себе і вас — лагідно, проте наполегливо:

Що нам потрібно, аби випромінювати яскраве світло та радість — нашу справжню природу? Що нам потрібно, аби зробити еволюційний стрибок і стати митцями, коханими, друзями, громадянами, новаторами? Що потрібно, щоб нашим пріоритетом стало священне, щоб ми першими сказали найдобріші слова, щоб ми звільнили нашу справжню натуру та знайшли їй найкраще застосування?

Відповідь неймовірна:

Треба віддатися цілком і повністю, реалізувати себе в усіх своїх проявах.

Освітіть свій шлях.

МАЙБУТНЯ ВДЯЧНІСТЬ

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Ви зараз в ідеальній позиції, аби потрапити звідси туди.

Абрахам-Гікс

Наступного місяця, наступного року, за п’ять чи двадцять років — що або кого ви цінуватимете? Чому ви будете сповнені вдячності?

Ви можете бути практичними, а можете поринути у світ грандіозних мрій. Наприклад: «Від сьогодні минув рік, і я надзвичайно вдячна, бо я власниця цього нового будинку з чудовим освітленням. Сьогодні мій день народження, я святкую його в Буенос-Айресі. Наступного тижня я буду щиро вдячна за ту бесіду, що мала з татом. У мене відмінне здоров’я, поряд зі мною — кохання всього мого життя. 2020 рік. Безупинно дзвонить телефон: я отримала Нобелівську премію миру (нарешті!)».

А за що будете безмежно вдячні ви?

Захоплена + цілісна = вдячна

Я кувала тебе своїм словом,

ти більше не спустошена, ти палаєш.

Емілі Ворн,