astrohameleon - Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Частина 5. Пілоти, на старт!
Куртові було шкода дівчину, тому наступного ранку він вирішив навідатися до неї та розпитати про її самопочуття. Але Лев випередив його, прибувши на базу рано-вранці. Оскільки хлопцеві потрібно було поспішати на тренування, то він подумки попрощався з дівчиною та пішов геть з медичного пункту.
Побачивши Лева поряд, Пона не надто зраділа. Він зрозумів це з виразу її обличчя.
- Чому ти тут? – неохоче запитала вона.
- Хвилююся за тебе та й справи на нашій туристичній базі потребують твого безпосереднього втручання.
- Ну, з цього і розпочав би, - уїдливо промовила Пона.
- З тобою усе гаразд?
- Так, новітня медісек-камера та місцевий лікар виконали свою справу на відмінно.
- Тоді, я можу забрати тебе звідси?
- Можеш, але спершу забери усе те, що я випросила у завгоспа цієї туристичної бази.
- Коли ти встигла? – Лев був здивований заповзятістю дівчини, життя якої нещодавно було у великій небезпеці.
- Тоді, коли до туалету ходила, то здогадалася зазирнути у прочинені двері господарської комори і помітила там підготовлені до утилізації декоративні скульптури. Потім розпитала про них у лікаря, а той зв’язався з тутешнім завгоспом. Зрештою, пощастило домовитися з ним про те, щоб я могла задарма забрати їх звідси, а він зрадів, що йому тепер не доведеться витрачати зайві кошти на їх утилізацію. Звісно, екофарба на них трохи облізла, але їх можна буде оновити і тоді вони стануть гарним доповненням до твоїх левів.
- І що то за фігури? – підозріло прищурився чоловік.
- Залишилися після різдвяних та великодніх свят. Як я зрозуміла, на цій базі досить часто зупиняється багато релігійного люду, а місцеві організовують для них відповідні тематичні святкування. Щороку встановлюють нові декорації, а старі здають на утилізацію. Ті з них, що міцні та непошкоджені я вирішила забрати.
- Зрозуміло, - кивнув Лев. – Доведеться повертатися по вантажний глайдер та людей.
- Гаразд.
- Дизайнер вже готовий прибути на базу.
- Тоді, мені потрібно негайно забиратися звідси, - зауважила Пона, дивлячись на сумне обличчя Лева. – Щось трапилося?
- У нас замало грошей на реконструкцію і потрібні будівельники. Оскільки їх немає на нашому планетоїді, то потрібно буде домовлятися з керівництвом будівельних компаній, які є на сусідніх, а це – недешево. Оскільки, ось-ось стартують космічні перегони, то у наших готелях та ресторанах буде дуже багато люду, тому будь-які будівельні роботи поки-що будуть недоречними…
- Лев, припини скиглити! – почала дратуватися Пона. – Гроші – це не твій клопіт. І, взагалі, твої проблеми у порівнянні з моїми – дурниці. У мене усе тіло ниє, голова крутиться і жах як хочеться похмелитися – а нічим та ще й ти белькочеш свої скарги мені прямо у вухо.
- О, так, - уїдливо вишкірився Лев. – Куди ж мені – непитущому до «генія» з похмілля?
- Стули пельку і роби те, що я тобі сказала. Пізніше забереш мене звідси.
- З тобою справді все гаразд? – раптом запитав чоловік, будучи не лише роздратованим, але й здивованим поведінкою Пони. Як для жінки, яка щойно втратила дитину, вона поводилася доволі дивно. У його дружини теж були викидні і вона якийсь час дуже тужила за цими втраченими дітьми, а цій – хоч би що.
- Так, - відповіла Пона, дивлячись на завгоспа, який наче статуя, застиг на місці з роззявленим ротом. – Чого витріщився?! Йди звідсіля!
- Як скажеш… - знизав плечима розгублений Лев і пішов геть.
Не встиг він зникнути за дверима, як «ожив» контур зв’язку. Маленька цятка, що знаходилася за її вухом, спричиняла нестерпний свербіж і їй довелося активувати цей надновий імплантат, щоб відповісти. Зрештою, такий агресивний сигнал могла послати лише одна людина у всьому Всесвіті – її мати. Як тільки відкрився потрібний канал зв’язку, то Пона ледь не оглухла від голосного лементу:
- Невже так важко відповісти мені?!
- Чого ти хочеш? – спокійно запитала Пона і важко зітхнула.
- Хоч ти можеш пояснити мені усе те, що коїться?! Ясон зник невідомо куди, Делла та Кассандра подалися до іншої зоряної системи на якийсь пляжний курорт і вимкнули зв'язок, ти – теж невідомо де знаходишся, а ваш батько якогось чорта поперся до Астрополіса, залишивши мене саму без жодного міжгалактичного сата на рахунку!
- Ну, тоді зв’яжись із ним чи з Ясоном і запитай у чому справа.
- Вони ігнорують мої виклики, а ти – єдина, хто відповів мені.
- Тоді, від мене чого ти хочеш?
- Грошей! Усі мої рахунки заблоковані через якийсь арешт! Я – ніяка не злочинниця! Якщо ж так триватиме і далі, то зовсім скоро мені нічого буде їсти!
- Тоді, роби так як я – влаштуйся на роботу.
- Що?! – запитання матері пролунало так, ніби вона вирішила, що її донька не сповна розуму.
- А що у цьому поганого? – запитала дівчина. А потім уїдливо додала: - Нудьгу розвієш і грошей заробиш. З тебе вийшла б непогана сваха.
- Замовкни! – обурено крикнула мати. – Якби ти вміла тримати свого гострого язика за зубами у потрібну мить, то і тебе я вже давно видала б заміж! Завжди бовкаєш усілякі неприпустимі дурниці у присутності еліти. Ти сама винна у тому, що твій довгий язик звів нанівець усі мої зусилля!
- Утопіє, а що я такого сказала? – запитала Пона і невинно кліпнула очима. А потім сама відповіла на власне ж запитання: - Лише те, що не бажаю мешкати поряд з його родиною і терпіти дурну балаканину його пихатої матері та тупоголової тітки.
- Заради велетенського статку, який згодом успадкує Еол, можна було б і помовчати.
- Ти справді так думаєш? Та ці дві тупі «курки» переживуть Еола і тому я не згодна потурати їм аж до самої смерті. Якщо хоче, то нехай годить їм, а я – не збираюсь так жити.
- Ось тому він і покинув тебе, віддавши перевагу більш терплячій Валерії Соманакі, яка на кобилу схожа. На відміну від тебе, вона сама має купу грошей і вміє мовчати, коли це потрібно!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon», після закриття браузера.