Julybookss - Спадкоємиця Темного Володаря, Julybookss

– Ніхто не стане вчити мене темної магії, та й вчителів цієї сфери ми не знайдемо - без ентузіазму відповіла я, водночас наносячи мазь на рани.

– З цим розберемось пізніше. Я так зрозуміла ти не проти допомоги? – з посмішкою запитала жінка.

– Я не розумію для чого це вам? - глянула в її темно-карі очі, намагаючись зрозуміти мотиви жінки. – Для чого вчити ту, хто може знищити цей світ?

– Колись мої батьки сильно боялись магії, та карали мене за кожен її прояв. Вони думали, якщо я не буду користуватись своєю силою, то вона зникне. – жінка поринула в сумні думки та продовжила. – Я росла з ненавистю до свого дару, адже через нього, мене тримали завжди під наглядом. В мене не було друзів, бо я боялась, що вони дізнаються про мій дар, та зненавидять мене так само, як і мої батьки. Лише у 25 років я прийняла себе та свою силу, та було вже пізно. Я намагалась розвинути сили, вчитись та тренуватись, та моя магія залишилась на рівні 10-річної дитини."

– Мені шкода, що так сталось. – я б ніколи не подумала, що магія може перестати розвиватись. – Чому ваші батьки були так проти магії?

– Їх так виховали. Раніше в селах вважали, що магію приніс нам диявол. Чорт з-під землі наділив нас силою, щоб ми більше грішили, та він міг швидше забрати наші душі. – з сумною посмішкою відповіла відьма. – Тоді були інші звичаї, за три сотні років багато чого змінилось.

– Зачекайте, то скільки вам років? – шоковано запитала жінку, намагаючись вирахувати її вік.

– Про це іншим разом поговоримо. Ти не відповіла на мою пропозицію. – нагадала жінка.

– Я готова навчатись, але назвіть хоч своє імʼя – я посміхнулася, дивлячись на радісне обличчя жінки.

– Я Сільвана Зорелін, але для тебе просто Сільва. – жінка протягнула руку, яку я без краплі сумніву потиснула.