Юлія Міхаліна - Пристрасть спотворює все, Юлія Міхаліна

1 розділ

2010 рік

Згорда піднявши підборіддя, даючи змогу вітру пустотливо розвіювати волосся, дівчина з блаженством вдихала свіже ранкове повітря і повністю віддавалася владі благородної тварини, що, пустившись у легкий галоп, несла якомога далі від мирської метушні, вглиб лісу.

Маргарита обожнювала подібні моменти єднання з природою. Стукіт копит на ненаїжджених стежках та відчуття напружених м’язів норовливої коняки під собою — єдиного друга, нехай мовчазного, але такого, що ніколи не зрадить. Спостерігати, як смішно фиркала і притискала вуха до голови, чуючи небезпеку. Як прискорювала хід, намагаючись вберегти від ризиків не тільки себе, а й того, за кого несла наразі повну відповідальність. На відміну від людей.

Дівчина до божевілля любила тікати від міського буття та неприємних, обтяжливих думок, що не покидали останні роки ні на мить. У такі хвилини відчувала себе вільною від минулого. Незалежною. Як вітер, що гуляв під покровом дерев. Як Пристрасть, що, відчуваючи настрій господині, сьогодні мчала з надзвичайним натхненням.

Пристрасть — чудова арабська кобила яскраво-вогняного кольору. Єдина у своєму роді. Зовсім молоденька, але найкраща в невеликій конюшні.

Цю дивовижну коняку близько року тому за кілька десятків тисяч доларів на «Днях арабського скакуна» в Польщі придбав для дівчини Кирило за власною ініціативою. Подарунок до Дня Народження. Розкішний подарунок. Хоча Рощин завжди прагнув догодити та ніколи не шкодував грошей, а знаючи любов до швидкості й коней, не міг не розщедритися на Passion. Пристрасть.

Чому саме Пристрасть? Дівчина вважала, що в цьому світі все вимірювалося в одному-єдиному еквіваленті й назва тому — пристрасть. Наприклад, елементарна тяга до алкоголю або згубної зарази останніх десятиліть — наркотиків. Пристрасть була у всіх і до всього. У повних людей до їжі. У колекціонерів до раритетних автомобілів, поштових марок та інших ексклюзивних штучок. Пристрасть до зброї та диковинних тварин. Пристрасть до подорожей і розкоші. Пристрасть до влади. Пристрасть до грошей. Пристрасть до протилежної статі, зрештою. Багато хто називав це захопленням або більш химерно — любов’ю. Але, як не формулюй, сенс єдиний — ім’я всьому пристрасть. Усе починається з пристрасті та все закінчується пристрастю. Пристрасть спотворює все.

Ця дорога тварина була пристрастю Маргарити. Але не за це дівчина прив’язана до коняки. Вони схожі. Марго, як і гніда кобила, теж завжди була об’єктом чиєїсь пристрасті. Спочатку це нервувало та до сверблячки дратувало. Хотілося довести цілому світу, що вона не мусить бути об’єктом жадання та залежати від когось. Проте вже з юності не мала ілюзій. Після змирилася, звиклася з малоприємною роллю, поплила за течією. Зрозуміла, що навіть із такого становища цілком реально здобувати досить пристойні дивіденди. Так, звучало цинічно та егоїстично, та як ставитися до оточення, коли для них ти ніхто? Лиш чергова пристрасть і жага.

Як перестала вірити в казки й навчилася дивитися на речі реально, одразу вирвалася із замкнутого кола й домоглася неможливого у своєму тодішньому становищі. Здобула незалежність, змогла повністю розпоряджатися власною долею. Навчилася жити інакше, ставлячи людей на місце й не дозволяючи нікому користуватися собою. Тепер самостійно обирала свої об’єкти пристрасті та вирішувала, кого підпускати, а кого без докорів сумління відштовхувати.

Останні кілька років бажати себе дозволяла одному Кирилу. Марго не могла сказати, що відчувала до нього надто сильні почуття, але Рощин їй подобався. З ним було спокійно й добре. Рощин став тією зручною гаванню, яку довго шукала, і тепер зі стовідсотковою впевненістю вважала, що подібне життя цілком її влаштовує. У порівнянні з пережитим раніше, теперішнє представлялося раєм на землі. І не збиралася дівчина руйнувати та жертвувати ним в ім’я чого б то не було. Тим паче раптової пристрасті, яка, на щастя, не передбачалася.

Досить пристрастей! За декілька років зазнала безліч її проявів, котрі більшість людей неспромога пережити за цілісіньке життя. Має право на спокійне й розмірене існування, без будь-яких непередбачених ситуацій.

— Ну-ну, дівчинко! — Марго потягнула за вуздечки, коли Пристрасть, діставшись до берега річки, зупинилася біля самого краю і стала жадібно хапати ще зеленіючу траву, — Вибач, маленька, але пора додому. Нас чекають великі справи.

Дівчині не менше кобили не хотілося повертатися. Сама з превеликим задоволенням залишилася тут на пару годин, але робота не чекала. Інколи, навіть самостійно розпоряджаючись життям, неспромога що-небудь змінити. Сьогодні вона непідвладна над обставинами, що змушували діяти всупереч власним бажанням, слідуючи зобов’язанням.

Яке неприємне слово — зобов’язання. Зобов’язання понад усе, наразі понад власну пристрасть до самотності, свободи та тиші. Саме через ці кляті зобов’язання Маргарита розвернеться і помчить назад, повертаючись до розв’язання поточних проблем. Вона не стане розкисати й показувати справжні почуття. Давно навчилася приховувати їх. Свого часу таке вміння зіграло на руку, і зараз допоможе.

Дорога до стайні здавалася ще швидшою і коротшою, ніж до лісу. Так завжди, якщо не хочеш повертатися. Як не відтягуй час, закінчення шляху неминуче.

Виринувши з-за широкої посадки, змушуючи Пристрасть перейти з галопу на легку рись, помітила біля будинку темну фігурку, що з кожною миттю наближалася. Незабаром розпізнала в ній Кирила. Він, заклавши руки в кишені, з виглядом цілковитого невдоволення йшов назустріч.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍