Анна Шторм - Не дуже владний бос для залізної леді, Анна Шторм

2. Жанна

Жанна вже уявляла, як познайомиться з людьми з відділу, затишно розташується у своєму кабінеті, зробить купу справ. Але зустріти психа зі спортивного купе (спортивна машина в місті – вже ознака позерства і недалекого розуму!) вона точно не планувала. А коли він заявив, що буде її керівником та ще зажадав звіту, це взагалі вибило її з колії.

Тому знайомство з колегами пройшло швидко, а у своєму кабінеті вона замість його облаштування під свої потреби і побажання, швидко набрала Васильовича. Той взяв слухавку з десятого гудка і здивовано спитав "що це у Жанночки з голосом?" І повідомив що так, мовляв, агентство потребувало протекції важливого чиновника в містечку, і він зажадав прийняти на роботу його людину. Нові вливання та нові обличчя, це ж добре, так? Та й провідну роль все одно виконувати їй, Жанночці, а він – тільки підписи ставитиме.

Після розмови Жанні захотілося кабінет не обставити, а зруйнувати. Такою злою вона себе не відчувала вже років п'ятнадцять. Але, переконавши себе, що вона насамперед фахівець, а потім – звичайна людина, Жанна підключила свій ноутбук до принтера і роздрукувала кілька аркушів бізнес-плану. Щоб "Ну не з порожніми ж руками до цього самодура йти".

Самодур, здається, був здивований її візитом. Думав його витівка зі звітом її дуже злякає?

Жанна увійшла до кабінету і навіть поклала, а не кинула на стіл листи, що приємно пахли свіжою фарбою.

– Що це? – підозріло дивлячись на них, спитав “самодур”.

– Так як до своїх обов'язків ми приступили одночасно і було це сорок хвилин тому, надати вам звіт я не можу. Але можу показати бізнес-план та окреслити вектори роботи.

– Ее, може потім окреслимо… ці вектори? – куди тільки поділася самовпевненість Тихона. Він справді не очікував, що Жанна прийде.

– Для початку, розповім про себе. Мене звати Жанна Вікторівна, досвід роботи редактором – 8 років.

– Це ви з дванадцяти працюєте, чи що? – неуважно запитав “начальник”.

– Якщо ви спробували зробити комплімент, то дарма. Єдине прийнятне та обов'язково заслужене заохочення для мене – премія чи підвищення. А оскільки підвищувати мене вже нема куди, а бюджет агентства і так на межі фантастики, то пропоную обійтися без компліментів зовсім. І так, мені 36 років.

– 36?! – “самодур” здивовано підвівся у кріслі. – Не повірю ні за що!

– Паспорт покажу трохи пізніше, вибачте, не прихопила. А зараз до діла. Стратегія така: оскільки агентство абсолютно невідоме своєї аудиторії тут, частину його бюджету пропоную вкласти у розкрутку. Нам потрібен аудит, таргет та частковий ребрендинг. Ось, ознайомтеся, у плані все є з прорахунком ризиків та витрат.

Схоже, “начальник” вперше чув такі слова, не кажучи про те, що теж щось планував. Це так і читалося в його очах, що збільшилися разів в два.

– Тихін. Можна без по батькові. – нарешті видав він. – З вашою стратегією я погоджуся, тільки у разі чого й відповідальність ваша.

– Чому ж, моя? Безпосередній начальник тут ви. Відповідальність також ваша.

– Звичайно. Я начальник, все вірно.

– Але якщо вам щось не подобається, ви можете запропонувати свою стратегію та свій бізнес-план. Із задоволенням обговоримо.

– Ні-ні, все подобається. Я хотів би вибачитись за свою поведінку, але її причиною  стала ваша неуважність на дорозі. Якщо ви вибачитеся першою, я теж вибачусь.

– Що?! Це ви взагалі спали за кермом! А тепер, як дитина перекладаєте вину на мене! Немає нічого гіршого за інфантильних чоловіків! Хоча ні, гірше інфантильні дурні чоловіки!

– Та ви хамка! І ця, як її, феміністка! – видав майбутній шеф.

– Нічого я не феміністка!

– Тоді… тоді ви сьогодні зі мною повечеряєте! – випалив Тихін і злякано прикрив рукою рота.

– Навіть якщо ви будете останнім чоловіком на землі – я не вечерятиму з вами!

–Тоді давайте парі. За місяць ви самі запросите мене на вечерю! А якщо ні, я подарую вам крісло керівника та свою машину. Яку ви, до речі, пристойно пом'яли.

– А знаєте що, а давайте! Тільки якщо виграю я, ви прийдете в агентство у спідниці!

– Іде!

– І з макіяжем!

– А ще кажете, що ви не феміністка. Ну і добре! Приймається. А тепер – за роботу!

Ефектно розвернувшись на невеликих зручних каблучках, Жанна гордо залишила кабінет "самодура".

***

Любі читачі, дякую вам за підтримку книги! Будь ласка, підпишіться на сторіночку автора, щоб не пропустити цікавинки) 

***

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно