Тімо Айраксінен - Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає

Любов — каверзна складова щастя, оскільки її існує надто багато видів. Якщо я люблю дітей, я необов’язково педофіл. Любити старих також можна без думок про секс. Тут виникає прикра суперечність. Любов як секс — це, безсумнівно, цікаво, так само цікаво, як насильство й убивство. З них виходить відмінна розвага, бо вони розпалюють почуття будь-де і будь-коли. Та, інша, любов — вибаглива, терпка і безглузда і на розвагу геть не схожа. Така любов легко спричиняється до нещастя. Кохані занедужують і помирають. Лишають мене журитися. Інша річ секс. Один кидає, інший підбирає. І зав­жди ж можна любити зірок кіно і мріяти про футболістів. У будь-якому разі любов — ще та оборудка. На ній хтось робить великі гроші, і тут я маю на увазі не тих довгоногих естонок, які пропонують свої послуги в Калліо.

Успіх

Кожен з нас по-своєму успішний, скаже оптиміст і позитивна людина. З іншого боку, успіх у турботливому суспільстві не нормальний, і тому не надто бажаний. Успішна людина — не така, як усі ми, а отже — нещасна. Тому успішним має бути або кожен, або ніхто.

Успішність виглядає джерелом щастя, однак застережне слово на заваді не стане. Успіх треба приховувати, якщо він попадає в живе місце. Насправді бути успішним дозволено лише у спорті, і тому спорт тепер такий важливий. Суспільству потрібні успішні люди, ті, хто був би взірцями успіху. Матті Нюкянен[4] мав успіх, як і Міка Гяккінен[5]. Тепер успіх має Кімі Ряйккенен[6], матті нюкянен усіляких формул. Хочу застерегти шукача щастя від підводних каменів успішності.

Я

Моє «я» — центр світу, і моє щастя для мене — найважливіша в світі річ. Звідси і почнемо.

2. Щастя індивіда

2.1. Тіло і насолоди тіла

2.1.1. Вчення про насолоду і шляхи її здобуття

Гедонізм — вчення про насолоду. Вчення каже, що людина стає щасливою, здобуваючи якомога більше насолоди. Звучить наче схоже на правду. Коли людина насолоджується, вона щаслива. Коли насолода припиняється, людина нещасна. Хоче повернути те, що було. Що більше насолоди, то щасливіша людина. Людина насолоджувалася б увесь час, скільки б сили стало. Людська природа у цьому нічим не відрізняється від тваринної. Собака теж лежатиме на спині та слухатиме, як його чухають, аж поки не зголодніє і йому не доведеться податися за насолодою до миски з їжею.

Якось давно на лекціях з психології нам розповідали про експерименти над щурами. У мозок щура вживлювали електрод, яким стимулювали центр насолоди. Коли щур тиснув на важіль, до центру насолоди надходив легкий електричний імпульс і відчуття, певна річ, було надзвичайно приємним. Щур наловчився тиснути на важіль увесь час, тож зрештою не стало снаги ні їсти, ні пити і він здох. Я ніколи не розумів, чому цей відомий експеримент над щурами тлумачили так, ніби відчуття було неймовірно приємним. Певно, тому, що хотіли щось цим сказати читачу і студентові про небезпеки насолоди. Робитимеш багато дурниць, так і померти недовго, як ні на що інше більше не зважати. Звідки нам знати, яким було те відчуття? Багато хто з нас ніколи не був на місці щура, бодай і одного дня. Знайдуться й інші причини робити безглузді вчинки і повторювати їх, окрім насолоди.

Філософи придумали, як зіпсувати мрії людини про насолоду. Тому кожному шукачеві задоволень варто тікати від філософії, як від чуми. Психологи і віряни також внесли свою лепту, однак, оскільки вони не такі вигадники, як філософи, з їхніх історій простіше сміятися. Філософи небезпечні. Натомість краще вчити історію. Звідти усі найкращі ідеї з пропагування насолоди й беруться.

Один із найбільш сардонічних філософських винаходів — машина насолоди, повністю хімічний і віртуальний світ, який приносить людині неземне задоволення без затрат. Одягни закритий комбінезон і рукавиці. На голову шолом, на очі окуляри. У судину трубочку для хімічного впливу на тіло. Лишається обрати програму насолоди, і механізм приводиться в дію. Костюм змайстрований таким чином, що викликає справж­ні відчуття у відповідних точках тіла. Рукавиці створюють ефект дотиків. Крізь окуляри видно реальні зображення, а з навушників чути вабливі звуки. Через трубочку в тіло вводять спеціальні речовини, які примножують втіху. Програма працює, і людина насолоджується. Що ж далі?

Я впевнений, що користувач машини насолоди почне випробовувати різні можливості і не вдовольниться лише одним-єдиним способом здобуття насолоди, хоч би яким приємним той спосіб був. Ситуацію можна порівняти з примітивним експериментом, коли людину закривають в ізольованому просторі та вводять їй речовину, яка приносить нестямну втіху, якийсь наркотик. Гарний приклад — героїн. Насолода ж завжди лишається одна й та сама. Вона не варію­ється і не змінюється, але страшенно приємна. Чи сиділа б людина увесь час у тій машині? Одні стверджують, що сиділа б, інші — що ні. Немає змін — немає чарів. Людина завжди бажає чогось нового.

Жахливість віртуальної машини — в її варіативності, біда старомодної машини насолоди — в її одноманітності. Обидві підстави гарні, аби піддати машини цензурі. Досить незвично судити насолоду, хоч би якою барвисто різноманітною чи однотонно незмінною вона була. Насолода завжди підлягає осуду, про це слід пам’ятати. Осудити застарілу хімічну машину насолоди просто, так само просто осудити героїн. Людське життя не варте того, щоб його прожити, якщо воно не буде сповненим нових і творчих досвідів. Сидіти в полоні насолоди не досить. Не в наркотичній ізоляції чи хитромудрій машині насолоди сенс життя. Від них треба триматися подалі. Та відмовлятися непросто, коли раз спізнаєш найвищу форму хімічної насолоди.

Як приклад згадаймо його величність Алкоголь. Сутність спиртного часто витлумачують хибно. Таке трапляється. Якщо ніколи не вживав спиртного, про хімічну, найчистішу насолоду тобі не відомо геть нічого. Мозок побудований таким чином, що для кожної насолоди передбачені одні двері. Коли скуштуєш котроїсь із них, ті двері вириває і вони ніколи більше не зачиняються. Так і стоять навстіж. Коли дошкуляє сверблячка і ти із задоволенням розчухуєш те місце, потім уже ніколи не зможеш не чухати. Настільки це приємно. Ці двері стоять відчинені. Те ж саме відбувається, коли уперше займаєшся сексом. Якщо отримуєш насолоду, двері лишаються відчиненими і кортить проходити крізь них знов і знов. Якщо втрата цноти завдає болю, процес закінчується невдачею чи, може, бере сум за мамою, двері лишаються прочиненими і у ту щілину важко протиснутися в майбутньому. Пізніше, звичайно, двері можна виважити, але це не так просто і двері