Данило Туптало - Житія Святих - Жовтень, Данило Туптало

людину і навчився всепагубному мудруванню і всезлобному дійству диявольському. Й бачив там незчисленні бісівські полки із князем тьми: одні з них перед ним стояли, інші служили, ще інші вигукували, похваляючи князя свого; інші у світ весь посилалися спокушати людей. Бачачи там усіх язичницьких богів та богинь і всілякі марення та привидіння, там-бо навчався проздовж чотирнадцяти днів у пості, тільки після заходу сонця їв і то не хліб чи іншу якусь їжу, але тільки дубові жолуді. Маючи ж п'ятнадцять літ, мав семеро учителів, жерців великих, котрі служили семи планетам, і від тих жерців численні бісівські таємниці взнав. Тоді пішов у Агрегат, де, певний час прослуживши богині Іриї, навчився багатьом підступам від жерця, що там був.

Пожив і в Таврополі, служачи Артеміді, звідтіля пішов у Лакедомонію і здобув навички, якими волхвуваннями та видіннями чинити так, щоб мерці від гробів віщали. Маючи ж двадцять літ, прийшов до Єгипту і в місті Мемфіс більшим злобам та чарівництвам навчався. Тридцятилітнім прийшов до Халдеїв і там навчився звіздарству, і закінчив учення своє, і в Антіохію пішов, досконалий у всілякій злобі: волхв, і чарівник, і душогубець — великий друг і вірний раб князю пекельному, із ним же самим лице в лице бесідував і честі великої від нього сподобився, що сам визнавав, кажучи: "Йміте мені віру, що того самого диявола бачив, жертвами-бо умолив його, і вітав, і говорив із ним і з тими, що в нього є старійшинами, і полюбив мене, і похвалив мій розум, і перед усіма прорік: "Це новий Амврій, швидкий нам на послушання, достойний доєднатися до нас", — і обіцяв мене поставити князем, коли я вийду із тіла, а коли я на землі житиму ще, в усьому допомагати, і полк бісів дав мені на службу. Коли ж відходив од нього, він закричав до мене: "Мужайся, до подвигів здібний Кипріяне!" — і, вставши, провів мене, аж усі старійшини бісівські почудувалися. Через це і всі його князі мене слухалися, бачачи, яка мені від нього була честь. Був же вид його, як цвіт зільний, а голову мав вінчану зробленим вінцем (не справді, а в привидженні) із золота та каменю пресвітлого, що все поле те освітлювало, й одежа була пречудова. Коли ж повертався туди й сюди, трусилося все те місце, і біля престолу його стояли численні різних чинів злобні духи у великім повинуванні, йому ж і всього себе віддав тоді, повинуючись кожному його повелінню".

Те сам від себе вирік Кипріян після свого навернення. І звідсіля явно є, який він чоловік був, друг бісам, їхнії всі діла творив, капостячи людям і зваблюючи їх. Коли ж перебував у Антіохії, багато людей до різного лихого беззаконня привів, багатьох убив отрутами й чаруванням, юнаків та дівчат на жертву бісам заколював, багатьох злому своєму волхвуванню навчив: одних у повітрі літати, інших по хмарах у лодіях плавати, інших по воді ходити учив — і від усіх поган був шанований та славлений як начальний жрець і премудрий слуга їхніх всепоганих богів. І багато людей приходило до нього в потребах своїх, їм-бо допомагав бісівською силою, якої наповнений був; одним у любодіянні, а іншим у гніві, у ворожнечі та помсті, ще іншим у заздрості підпомагав, і уже весь був на дні пекельному і в устах диявольських: син геєни, причасник частки бісівської і вічної їхньої пагуби. Господь же, не бажаючи смерті грішника, із невимовної своєї благості і нездоланного милосердя до гріхів людських, зволив цього загинулого чоловіка знайти й, потопленого в глибині пекельній, із прірви витягти і спасти на явлення всім людям свого благоутробія, що не переможе гріх чоловіколюбства Його. А врятував же Кипріяна від пагуби в такий спосіб.

Була у той час там, в Антіохії, одна дівиця на ймення Юстина, що народилася від язичників: від батька на ім'я Єдесія, жерця ідольського, й матері Клеодонії. Та дівиця Юстина, коли дійшла зрілого віку, сиділа якось при віконці в домі своїм і почула випадково слово із вуст одного диякона, котрий мимо йшов, на ім'я Праїлій, — говорив він про вочоловічення Господа нашого Ісуса Христа, що народився від чистої Діви і численні учинив чудеса, і постраждати зволив заради спасіння нашого; воскрес же із мертвих із славою, вознісшись на небеса, і сів праворуч Отця та й царює вовіки. Те дияконове проповідання впало на добру землю, в серце Юстини, що почало невдовзі плід приносити і всілякі в ній терня невір'я викорінювати. Захотіла Юстина більше й досконаліше навчитися від того диякона, але не осмілилася шукати його, зупинена дівочим соромом. Одначе таємно до церкви приходила і часто слухала Боже Слово, чинного в серці її Духа Святого, повірила в Христа; невдовзі й матір свою до цього переконала. Потім і батька, старий він був, до увірування привела, бо побачив розум дочки своєї, коли почув мудрі слова її, і розмислив у собі, що ідоли є зроблені руками людськими, тож як можуть бути богами, не маючи ані душі, ані дихання. Коли отак він міркував, побачив уві сні вночі божественним явленням дивне якесь видіння: полк великий світлоносних ангелів побачив, посередині ж був Спас світу Христос, і почув, як казав до нього: "Прийдіть до мене й дам вам Небесне Царство". Прокинувшись зі сну, Єдесій тоді пішов із жінкою та дочкою до християнського єпископа, на ймення Оптат, молячи його, щоб навчив їх Христової віри і щоб уділив їм святе хрещення. Повідав-бо йому слова дочки своєї і що сам

бачив ангельске видіння. Почув же єпископ, порадів

на навернення їхнє і багато говорив про віру Христову, хрестив Єдесія, і жінку його Клеодонію, і дочку Юстину, і причастив їх святих таїнств та й відпустив із миром. Коли ж укріпився Єдесій у вірі Христовій, побачив єпископ благочестя його, учинив його пресвітером, і жив той чеснотливо у страсі Божім одне літо і шість місяців і так у святій вірі закінчив життя своє. Юстина ж добре жила у заповідях Господніх, люблячи Жениха свого Христа і служачи йому в старанних молитвах, у дівстві та цнотливості, в пості та в повстриманості великих. Ворог же, котрий ненавидить людський рід, бачачи таке її життя, позаздрив на доброчесність її і почав капостити їй, всілякі біди і скорботи наводячи.

Був тоді в Антіохії юнак один, на ймення Аглаїд-схоластик, син багатих і славних батьків, жив широко в насолодах та марноті світу цього. Той якось побачив Юстину-дівицю, коли