Данило Туптало - Житія Святих - Січень, Данило Туптало

правовірний на ім'я Протерій, відвідуючи місця святі, замислив в один із монастирів доньку свою на служіння Богові віддати. Диявол же, що спередвіку ненавидить добро, намовив одного раба Протерієвого захотіти доньки пана свого. Бачив же раб, що нелегке діло, й ані говорити про те не насмілювався, знаючи, що недостойний. І пішов до одного волхва, що в граді тому жив. І все бажання своє розповів йому, обіцяв золота багато дати, якщо волхвуванням своїм зробить, щоб зміг взяти за жінку доньку пана свого. Волхв же спочатку відмовлявся, потім сказав: "Якщо хочеш, пошлю тебе до пана мого диявола, він тобі в тому поможе, якщо ти вчиниш волю його". Окаянний же той раб каже: "Все, що звелить мені, обіцяю зробити". Волхв же каже: "Чи відмовишся від Христа свого і даси на це розписку?" Той же сказав: "Готовий я, лише хай отримаю, що хочу". Відповів волхв: "Якщо таке обіцяєш, то я тобі буду помічником". "Взявши ж хартію, написав до диявола таке: "Тому що старатися мені належить, владико мій, щоб, від християнської відірвавшись віри, до твоєї привести влади на примноження частки твоєї, ось посилаю до тебе нині юнака, що принесе моє писання, розпаленого похіттю до дівчини. І прошу за нього, щоб ти йому допоміг отримати те, що він хоче, бо і я в цьому прославлюся і з більшим старанням притягуватиму багатьох, які будуть тобі приємні". Такий лист до диявола написавши, дав його юнакові і послав його, сказавши: "Іди в цю годину ночі і стань на гробниці еллінській, піднеси ж хартію в повітря, і стануть перед тобою ті, що доведуть тебе до диявола". Той же, окаянний, зі швидкістю пішов, став на гробниці, почав бісів прикликати на поміч. І повстали перед ним лукаві духи та з радістю звабленого до князя свого повели. Його ж побачив, що сидів на престолі високо, і безліч оточувало його лукавих духів, віддав епістолію від волхва. Її прийнявши, диявол каже до хлопця: "Чи віриш у мене?" Той же відказує: "Вірю". Диявол до нього: "Відмовляєшся від Христа свого?" Окаянний же каже: "Відмовляюся". Мовить до нього сатана: "Часто ви мене обманюєте, християни, коли потребуєте моєї допомоги: приходите до мене, коли ж бажання своє сповните, знову відвертаєтеся від мене і приступаєте до Христа вашого. Він же, як благий і чоловіколюбець, приймає вас. Але зроби мені рукописання, що відмовляєшся від Христа і хрещення добровільно й обіцяєш моїм бути навіки, і будеш зі мною в день судний терпіти вічну муку. І тоді я бажання твоє зразу виконаю". Хлопець же, взявши, написав, як же диявол хотів. Тоді душогубний змій послав перелюбодійних бісів і розпалив дівчину ненаситною любов'ю до хлопця настільки, що, не стерпівши тілесної пристрасти, впала на землю і почала кричати до отця свого: "Помилуй мене, помилуй мене, доньку свою, і дай мене за жінку хлопцеві цьому нашому, якого полюбила вельми. Якщо ж цього мені, єдиній доньці своїй, не вчиниш, то гіркою мене смертю померлу скоро побачиш і даси за мене слово в день судний". Це чувши, батько налякався і заридав, кажучи: "Горе мені, грішному, що сталося з донькою моєю, хто краде скарб мій, хто зманив дитину мою, хто потьмарив світло очей моїх! Я тебе, донько моя, небесному Женихові хотів заручити, щоб співмешканкою ангелам ти була і щоб завжди в псалмах і піснях духовних прославляла Бога. І через тебе сподівався і я бути спасенним, ти ж безстидно про одруження говориш. Не зводь мене з печаллю в ад, дитино, не осором благородства свого, виходячи за раба". Вона ж ні за що слів батькових не мала, одне говорила: "Якщо не зробиш так, як я хочу, то сама себе уб'ю". Батько ж її, не розуміючи, що робити, за радою родичів і друзів своїх попустив волі її бути краще, аніж бачити, як вона згубною гине смертю. І прикликав раба свого, віддав йому за жінку доньку свою і маєтків багато і сказав до доньки: "Іди, донько окаянна і пристрасна, заміж, думаю, що будеш дуже каятися пізніше і не буде те тобі на користь". Коли збулося неправедне єднання і диявольське дійство сповнилося, за якийсь час побачили й добре помітили инші, що хлопець той не входить у церкву і Святих Таїнств не причащається. І сповіщено було про те окаянній жінці його: "Чи не знаєш, — казали, — що муж твій, якого вибрала, не є християнином, але чужий Христовій вірі?" Вона ж, те чувши, сповнилася печалі, і кинулася на землю, і почала дерти нігтями лице, бити ж в груди себе неослабно і кричати, говорячи: "Ніхто, не слухавши батьків своїх, не спасся. Хто сповістить встид мій батькові моєму, горе мені, окаянній, в яку днесь впала погибель, нащо народилася і, народившись, чому не загинула". Коли так вона ридала, почув муж її і поспішив до неї, про причину ридання її питаючи. Довідавшись, почав утішати її, кажучи, що не є правдою те, що казали про нього. І, кріпившись, називав себе християнином. Вона ж тими його словами трохи утішилася, казала до нього: "Коли хочеш сповістити мені правду і безпечальною душу мою окаянну зробити, то завтра йди зі мною в церкву і переді мною Пречистих Таїнств причастися. І тоді тобі повірю". Окаянний же той муж її, бачивши, що не може утаїтися діло його, хоч не хотів, розповів їй все про себе, як віддався дияволу. Вона ж, відкинувши жіночу неміч і добру раду прийнявши, побігла до святого Василія і заголосила: "Помилуй мене, учне Христовий, помилуй ту, яка не послухала батька свого і бісівській підкорилася раді". І розповіла йому про чоловіка свого детально. Святий же, прикликавши мужа її, спитав, чи так є, як же про нього жінка його розповідає. Він же сказав зі сльозами: "Так, святче Божий, так є, якщо-бо замовчу, то діла мої закричать". І висповідав все за порядком, як бісам передався. Святий же каже: "Чи хочеш знову навернутися до Господа нашого Ісуса Христа?" Відповів хлопець: "Так, хочу, але не можу". Сказав Василій: "Чому?" Відповів: "Бо рукописанням зрікся Христа і дияволу віддався". Сказав йому Василій: "Не сумуй через це, чоловіколюбний-бо Бог і тих, хто кається, приймає". Жінка ж, кинувшись у ноги святому, просила його, кажучи: "Учне Христовий, як можеш, поможи нам". Сказав святий до хлопця: "Чи віруєш, що спасешся?" Він же сказав: "Вірую, Господи, поможи невірству моєму". Взяв же його за руку святий, поклав на ньому